Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА) цьогоріч святкує 90-річчя. За час свого існування славетний заклад пережив багату історію, виховав безліч випускників, які працюють на благо України і прославляють її далеко за межами, та бачив чимало ректорів-керманичів. Колізії років існування закладу на тлі буремної історії нашої країни не менш вражаючі за зигзаги долі теперішнього ректора КНУБА, заслуженого працівника освіти України, лауреата Державної премії в галузі науки і техніки, доктора економічних наук, професора Петра Кулікова. Судіть самі: Майстер спорту з боксу, випускник КНУБА (1979 р.), який пройшов шлях від майстра до керівних посад у «Київміськбуді», «ДБК-4», КПІ, Міністерстві освіти, молоді та спорту (відпрацював 17 років при 9 міністрах!) , і, нарешті, ректора КНУБА. В інтерв’ю Prof Build Петро Мусійович говорив про теперішній стан викладання, підготовку молодих кадрів і нагальні завдання закладу, який він успішно очолює вже протягом 8 років.
Петре Мусійовичу, КНУБА вже давно набув слави лідера будівельно-архітектурної освіти та науки. Як Вам вдається утримувати позиції?
– По-перше, ми не втрачаємо давні традиції підготовки інженерних і наукових кадрів, підтримуємо хороші школи, які вже побудовані та вигідно репрезентують імідж нашого університету. По-друге, ми відпрацьовуємо механізми стимулювання та підтримки молоді і приділяємо цьому аспекту значну увагу. До того ж існує ціннісний бік питання. Це віра у свої сили та майбутнє України, вміння знаходити позитив, незважаючи на обставини. Завжди необхідно дивитися вперед, адже справа не у владі, а у всіх нас. На превеликий жаль, наразі в суспільстві спостерігається криза цінностей. Ми втрачаємо порядність, втрачаємо людяність. Приміром, відомий китайський підприємець Джек Ма, який нещодавно був у Києві, порадив залучати людей до мистецтва. Адже та людина, яка займається творчістю, духовно багатша.
– Які особливості підготовки фахівця у КНУБА?
– На сьогодні праця педагога в Україні недооцінена. А ставлення держави до фахівця або професії свідчить, буде вона успішною чи ні. Ми, зі свого боку, завжди підтримуємо молодь, пропорція бюджетних та контрактних місць у нас становить 75/25. Нашим завданням є підготовка конкурентоспроможних з іноземними колегами фахівців. Саме тому ми відкрили 10 
додаткових спеціальностей з архітектурного напряму та інформаційних технологій. Активно співпрацюємо з міжнародними інституціями й підтримуємо творчі зв’язки з провідними вузами Австрії, Бельгії, Словенії, Чехії, Чорногорії. До слова, в мене нещодавно були марокканці, німці, які були захоплені та приємно здивовані студентськими роботами і кресленнями. Зазначу, що виховати старшого викладача, доцента, не говорячи вже про професора, – це дуже складна й витратна справа. Тільки-но підготуєш молодого фахівця – і його одразу забирають на стажування, роботу, наприклад у США або Польщу...
– Зрозуміло, що перед випускниками КНУБА відчиняють двері найавторитетніші компанії не лише України, а й зарубіжжя. А як саме Ви сприяєте працевлаштуванню своїх випускників? Чи оновлюєте професорськовикладацький склад у навчальному закладі?
– У теперішньому професорсько-викладацькому складі КНУБА більш ніж 800 викладачів, з яких близько 17% – доктори наук, професори і 55% – кандидати наук, доценти. Понад 60 викладачів університету є дійсними членами та членами-кореспондентами Академії інженерних наук, Академії будівництва, Української академії архітектури, Академії наук вищої школи та ін. Але, звичайно, ми сприяємо тому, щоб у нас працювала молодь, бо вона креативна. Будівельна галузь розвивається шаленими темпами, і ті новації, які спостерігаються в будівельних матеріалах, у самому будівництві, вони потребують свіжої думки, ідеї. Крім того, у нас проходить «Ярмарок професій» та діють робочі стосунки майже з усіма великими будівельними організаціями: Будівельною палатою, Всеукраїнською спілкою виробників будівельних матеріалів, Конфедерацією будівельників, Академією будівництва України; спільно з ними проводимо наради, круглі столи, конференції. Наразі ми апробуємо різні форми навчання. Зокрема, переходимо на дуальну освіту, щоб більше часу приділяти проходженню практики. Відкриваємо на виробництвах навчальні класи, адже є підприємства з технологіями, що випереджають наші підручники та лабораторії…
– Розкажіть, будь ласка, докладніше про дуальну освіту.
– Дуальна освіта (модне зараз слово) існувала й за радянських часів. Називалася вона заочною формою навчання. Для прикладу, працюєш на заводі та навчаєшся. Раніше студент 3-6 місяців проходив практику. За це платили підприємство і держава. Вважаю, що це був гарний досвід, людина остаточно визначалася з професією. Свого часу я, разом зі співкурсниками, будував семиповерховий лабораторний корпус КНУБА. Таким чином відбувалося поєднання в навчальному процесі теоретичних і практичних аспектів. Згодом перейшли на теоретичну освіту й так скоротили практичні заняття, що їм відводиться лише кілька годин. У результаті людина, яка прийшла освоїти будівельну професію, взагалі не була на виробництві! Наразі ми фундаментально переосмислили професійну підготовку: ведемо діалог з коледжами, маємо намір ввести у КНУБА дуальну освіту з 2 курсу. У нас уже 4-5 курси – усі працюють в архітектурних майстернях. Адже сьогодні головний замовник – це роботодавець, і він повинен формулювати свої умови щодо підготовки працівника.
– Петре Мусійовичу, які основні проблеми вбачаєте в галузі будівельної освіти?
– Як держава ставиться до галузі, так вона і розвивається. На сьогодні є багато запитань, що потребують чіткої відповіді та роз’яснення. Якщо взяти нормативну базу, то ДБН – це вчорашній день. На сьогодні це єврокоди, і вони змінюються у Європі кожні 5 років! Крім того, із фактичним скасуванням профільного Міністерства будівництва нівелюються й перспективи економічного розвитку. Поза тим, будівельна галузь – це локомотив економіки, вона дає роботу 25-27 напрямам. Подивіться на розвинені країни й ті, що розвиваються: скільки там баштових кранів, яка економіка. До того ж гостро стоять проблеми недостатнього фінансування та застарілої матеріальнотехнічної бази. Ми, зі свого боку, намагаємося внести певну новизну, придбати обладнання. Адже для того, щоб займатися наукою, потрібні потужні комп’ютери, мікроскопи, дослідницькі прилади. А це величезні кошти.
– Окресліть наостанок головну мету Вашої команди.
– На часі – це збереження інженерно-експлуатаційної підготовки фахівця. Будувати – менша проблема, значно більша – експлуатувати, тому що потрібно передбачити всі негаразди, можливі аварійні ситуації. Це непросто, потребує солідних математичних знань, логіки. А сьогодні всі студенти хочуть багато заробляти, багато мати, але ж для цього потрібно і багато знати, вчитися. Тому це мій головний пріоритет. Звичайно ж, намагаюся підтримувати, налагоджувати контакти з усіма галузями будівництва, фахівцями. Адже спільна наша мета – розбудувати країну, сприяти її розвитку та процвітанню, у тому числі формуючи освічених, висококультурних людей, які працюють на благо країни. Я думаю, що все це нам вдасться!
Аліна Загладько