Більше десяти років тому з метою об’єднання зусиль окремих виробників для ефективного вирішення проблем
будівельної галузі й розвитку ринку будівельної продукції було створено Всеукраїнську спілку виробників будматеріалів.
Сьогодні в неї новий очільник. 27 листопада 2020 року Президентом Спілки одноголосно обрали Костянтина
Івановича Салія, сина Івана Миколайовича. Його намір — дотримуватися обраного курсу в рамках діяльності Спілки,
продовжити починання батька. Більше про особисте, професійні досягнення й амбітні плани, сімейні цінності та
моральні авторитети — в ексклюзивному інтерв’ю Костянтина Івановича Салія виданню Prof Build
«Один батько значить більше, ніж сто вчителів» — стверджував англійський поет Джордж Герберт. Які риси характеру та життєві орієнтири Ви успадкували від Івана Миколайовича?— Батько був відкритим, щирим, спілкувався з людьми, не озираючись на жодні авторитети, спокійно вівдискусію з представниками різних соціальних категорій.
Завжди відстоював свою думку, озвучуючи ідеї, переконливі аргументи (а не так, як деякі громадські активісти й політичні діячі, послуговуючись гучністю та «глоткою»). Швидко розпізнавав і виявляв нетерпимість лише до осіб, що полюбляли «підкилимні» інтриги. Якщо деяким, як кажуть в Україні, сумнівний успіх «впав у руки» (завод вдалося приватизувати чи підприємство «віджати»), то батько наполегливо працював, усі його здобутки — результат щоденних особистих зусиль, дисципліни, відданості роботі. Він відрізнявся надзвичайною працездатністю: протягом ночі міг розписати два портфелі документів. На відміну від нинішніх керманичів, яким роздруковують папери з написаними висновками, батько завжди ретельно вивчав документи, самостійно готував резолюції.
Усе своє життя він демонстрував тяжіння до знань, навчався, займався самовдосконаленням, читав багато літератури, в цьому ми схожі. Часто доводиться перечитати гору книг, щоб відшукати «перлину», — та важливі 2-3 фрази, в яких закладено сенс і які змінюють світогляд. Мені батько запам’ятався вимогливим, але при цьому і дуже веселим, поціновувачем гумору. Особливий слід у душі залишило й покоління батькових друзів, їхня повага, унікальна взаємовиручка: просто щоб допомогти, а не заради грошей чи зиску. Яскраві спогади — коли ми разом відвідували батькове рідне село Іржавець (це про нього Тарас Шевченко написав вірш «Іржавська Богоматір»). Батько пам’ятав усіх односельчан, приятелів, завжди знаходив час на дружню розмову. І ще одна унікальна його здатність — забувати погане, концентруватися виключно на світлих, радісних моментах.
— Іван Миколайович багато років очолював Спілку. Розкажіть чи намагався він долучити вас до цієї діяльності?
— Звичайно. Я мав досвід роботи у земельній, інвестиційній галузях, тому батько дуже часто консультувався й радився зі мною щодо проблем, із якими стикалися члени Спілки. Іноді я безпосередньо займався їх вирішенням. На жаль, люди з бізнес-сфери, як правило, не розуміють, коли і в який спосіб чиновники ловлять їх «на гачок», підводячи до думки про дачу хабаря. Досить поширені у практиці членів Спілки труднощі, пов’язані з дозвільною документацією, точніше інстанціями, які її оформлюють і видають. Наразі відбувається цифровізація всієї дозвільної документації, яка асоціюється з низкою ризиків. Що я маю на увазі? Припустимо, сьогодні документ про можливість видобування корисних копалин (наприклад, глини для цегли) розміщений на сайті Держгеоінформу, а вже завтра через певні причини — раптово зникає.
У багатьох членів Спілки виникали проблеми з дозвільною документацією на земельні ділянки, їх інвентаризацією, тому я надавав консультативну допомогу, ділився алгоритмами дій, корисною інформацією щодо розробки землевпорядної документації, а на профільних заходах висвітлював загрози тотальної інвентаризації в м. Києві.
Робота у будівельних організаціях (Київміськбуд, ІБК Столиця) дала мені розуміння принципів діяльності виробників і споживачів будівельних матеріалів із 1-ї групи (будівельні компанії). Не завжди вони чесні й прозорі: часом будівельні компанії зловживають довірою виробників, за їхніми документами ввозять контрафактну, фальсифіковану або навіть контрабандну продукцію, у результаті чого страждає якість будівництва, з’являються непорозуміння з правоохоронними органами.
Думаю, саме завдяки практичному досвіду та вмінню вирішувати форс-мажорні ситуації члени Спілки довірили мені відповідальну посаду.
— Перші кроки на посаді президента Спілки: що Ви здійснили, фундамент для яких змін заклали?
— На мою думку, Спілка повинна стати інтелектуальним авангардом нашої галузі, надавати юридичну підтримку й відстоювати інтереси виробників у законодавчій площині, здійснювати моніторинг «шкідливих» законопроєктів і рішень Кабінету Міністрів, надавати доступ партнерам до комерційно корисної інформації (зокрема, про закордонні тендери). Ми самотужки почали ознайомлюватися з правовими наслідками, які тягне за собою гармонізація законодавства в рамках Асоціації України з Європейським Союзом (ЄС), зокрема імплементація Регламенту 305/2011. Вивчили «підводні камені» Закону про надання будівельної продукції на ринок і його переваги. Наприклад, схвалюємо розділ 4, оскільки зацікавлені в створенні органу державного ринкового нагляду, який захищатиме сумлінних виробників будівельних матеріалів від контрафактної продукції та фальсифікату. Не секрет, що у будь-якій будівельній крамниці та на ринку можна придбати товари, запаковані в гарні мішечки, оздоблені логотипами відомих виробників – членів Спілки. Насправді ж усередині немає і граму їхньої продукції! Зрозуміло, що такий стан речей призводить до репутаційних, фіскальних втрат, відкриття кримінальних проваджень, негативно впливає на імідж сумлінних виробників і ускладнюватиме їх вихід на європейські ринки.
— Розкажіть, будь ласка, які вектори розвитку Спілки Ви визначили як пріоритетні.
— Насамперед прагнемо створити умови, за яких вітчизняні виробники отримуватимуть європейський сертифікат тут, в Україні, не звертаючись до сертифікуючих організацій Угорщини, Словаччини, Польщі, Литви… Уявіть: деякі українські виробники, аби оформити цей сертифікат, змушені їхати до Туреччини, Болгарії! Існує ймовірність, що у 2023 році, коли відкриються кордони для іноземної продукції, всі чинні сертифікати українських виробників одномоментно переглядатимуться європейськими органами, а їх дія — призупиниться. У розрізі наших експортних можливостей ця ситуація зумовить катастрофічні наслідки. Також із 2023 року на масштабних будівництвах України, що здійснюють закупівлі через систему Prozorro, будівельні матеріали перевірятимуться на наявність сертифікації ЄС. У разі синхронного виходу європейських виробників на український ринок жодна вітчизняна компанія не виграє цю боротьбу самотужки. Тому ми розпочали діалог із державними підприємствами й інститутами стосовно підготовчого процесу. По-друге, займаємося створенням «фінансової подушки» для діяльності галузі. Хочеться, щоб галузь, так би мовити, отримала «свій» банк. Відомо, що багато банків фінансують житлову іпотеку, деякі — підтримують галузь металургії, видобуток нафти й газу тощо. А от фінансової установи, яка б надавала портфельні синдиковані кредити виробникам будівельних матеріалів для переоснащення підприємств, виступала їхнім надійним фінансовим захисником, немає. Серед мрій — поява фінансової інституції, розташованої у Великій Британії чи на теренах ЄС, яка б залучала дешеві кредити, доступні для українських компаній. Це гарантувало би рівні умови для вітчизняних виробників порівняно з європейськими колегами й допомогло б витримати конкуренцію. Паралельно працюємо над налагодженням ділових зв’язків із закордонними партнерами. У тому числі розглядаємо обмін частками статутних фондів, щоб українські товари з’являлися на європейському ринку під брендом закордонних виробників, а вітчизняні підприємства — отримували справедливу винагороду. Світовий ринок залюбки використовує українські матеріали, проте, на жаль, часто «видозмінюється» країна-виробник: цим грішать і поляки, і литовці, і латвійці…
Ми хочемо, щоб знак Made in Ukraine скрізь — від Африки до США — сприймався з повагою, асоціювався з високою якістю. Одна з ідей — започаткувати на базі Спілки інвестиційний фонд, який би міг ініціювати проєкти у сфері видобутку корисних копалин. Існують регіони України, де наявні цінні ресурси, необхідні будівельній галузі, проте гостро відчуваються безгрошів’я, нестача робочих місць, дефіцит надходжень до бюджету. Іншими словами, деякі області «сидять на золоті», водночас залишаючись депресивними. Розвиток видобувної та переробної галузей стане потужними поштовхом для їх розвитку і процвітання, створення соціальної інфраструктури. Спілка має бути дороговказом для вітчизняних підприємств на шляху пошуку нових можливостей і платоспроможних партнерів. Хтось скаже: «Не на часі». На мій погляд, резерви для розвитку існують завжди. У 2014 році закриття російського ринку боляче вдарило по діяльності підприємств, однакводночас каталізувало прийняття антикризових рішень. Зокрема, налагодилася співпраця з країнами Африки. Є задуми щодо цікавих проєктів, які реалізуються в Іраку (зокрема, перебудова всіх водогонів, де можуть застосовуватися українські труби й працювати — українські фахівці).
Окрім того, Україна входить у ТОП-10 у світі за добуванням корисних копалин для будівельної галузі. Ми постачаємо сировину в США, країни Європи, Азії. Однак замість того, щоб випускати вироби з високою доданою вартістю, створювати нові робочі місця, що забезпечило б більше надходжень до бюджету, місцеві олігархи у гонитві за «швидкими грошима» просто розпродають ресурси! Із цим боролися батько та його
однодумці. І я докладу максимум зусиль, аби продовжити важливу справу.
— Наскільки суттєво змінився ринок будівельних матеріалів з огляду на епідемію COVID-19?
— Спостерігається тісна кореляція: що менше будується житла, офісних центрів, то нижчий попит на будівельні матеріали. Зазвичай скорочення обсягу будівництва зумовлює аналогічне падіння у сфері виробництва будівельних матеріалів і попиту на них. Виняток — виробники продукції, великі обсяги якої експортуються до ЄС (наприклад, базальтових утеплювачів); на них загальні тренди впливають меншою мірою. Посилює негативні тенденції наявність контрабандної/контрафактної продукції, що особливо характерно для прикордонних областей — Одеської, Чернівецької. Навіть в умовах системи Prozorro ситуації, коли об’єкти будуються з молдовських, придністровських, румунських матеріалів, — не рідкість. Галузь страждає від зухвалого демпінгу, зловживань під час проведення тендерів, порушень «правил гри».
— Як не просто «утриматися на плаву», а й залишатися конкурентоспроможними та успішними: ваші поради виробникам будівельних матеріалів?
— Єднатися й працювати разом у рамках Спілки, що дасть можливість глобально та всебічно проаналізувати ситуацію, а не лише окремий її аспект. Й обов’язково — технічно переоснащувати підприємства; використовувати кращі зразки обладнання, а не станки 20-річної давнини, які протягом тривалого часу були у вжитку. Це допоможе пройти сертифікацію у 2023 році (а вона буде жорстка, на підприємства приїздитимуть комісії й оцінюватимуть, на якому обладнанні випускається продукція).
— Дітей відомих людей часто порівнюють із батьками, що зобов’язує відповідати високим стандартам і передбачає певну відповідальність.
Чи знайомо це Вам?
— Думаю, деякі люди вживають вислів: «На дітях великих природа відпочиває», коли відчувають заздрощі, ревнощі, власну безпомічність. Чесно кажучи, необхідність доводити, що на тобі природа «не відпочивала», накладає певний відбиток, забирає і час, і душевну енергію. Звісно, не хочеться поступатися досягненням батька, стати об’єктом наклепів у Twitter чи Facebook. Хоча з іншого боку — якщо тебе критикують, значить, ти все робиш правильно. Йди вперед, долаючи перешкоди.
