70-річна історія і надсучасне обличчя. Постійний рух вперед і вміння озиратися на досвід попередників. Прагнення долати кордони, щоб працювати на благо своєї землі. Керамічна група «Голден Тайл», лідер вітчизняного ринку керамічної плитки, доводить: успіх можливий за будь-яких політичних та економічних умов. Просто кожен має робити свою справу й вірити, що сила в єднанні. «Коли мене запитують про конкурентів, я кажу, що їх немає, є тільки мої друзі», – запевняє голова наглядової ради ПАТ «Харківський плитковий завод», директор ТОВ «Керамічна група «Голден Тайл» Валентин Шеветовський. І ці слова – не прохідна патетика, у них віра в кожну людину зокрема та українське суспільство загалом. Про віру як одну з рушійних сил підприємництва, а ще ‒ складові успіху ми спілкувалися з Валентином Шеветовським під час екскурсії заводом.
Зазвичай будь-яке виробництво асоціюється з брудом, пилом, метушнею, а якщо йдеться про виготовлення керамічної плитки, то ще й з керамічним боєм під ногами. Та побачене на Харківському плитковому заводі (ХПЗ), куди ми прибули на запрошення голови наглядової ради ПАТ «Харківський плитковий завод», директора ТОВ «Керамічна група «Голден Тайл» Валентина Шеветовського, різко контрастувало з очікуваннями. Охайна заквітчана територія, мало не стерильні цехи з надсучасними фільтрами очистки та екологічним обладнанням, що дуже важливо в умовах хімічно небезпечного виробництва, складські приміщення із сонячними батареями і навіть заводський храм, який уже став улюбленим районним. Начальники цехів із задоволенням пояснюють суть технологічного процесу, керівники підрозділів радо діляться інформацією, а екскурсію проводить особисто директор. Та за цією гарною картинкою криється щохвилинна кропітка праця, любов до своєї справи, патріотизм, людяність і постійна боротьба. Бо навіть такому авторитетному підприємству, як ХПЗ, зізнається Валентин Шеветовський, нелегко протистояти державній системі з її численними перепонами: корупцією, монополізацією влади, бюрократією й недоцільним використанням сировини. Таку систему стримування й противаг, за словами Валентина Валентиновича, породив ще режим Леоніда Кучми, і вона пустила міцне коріння в благодатний олігархічний ґрунт. Як же все-таки вдається в таких умовах рухатися вперед і які результати такого руху всупереч – у нашому інтерв’ю.
Валентине Валентиновичу, екскурсія заводом, яку ви провели для нас, показала, що ви живете своєю справою. А звідки взагалі бере початок ідея створення власного виробництва керамічної плитки?
До 2005 року наша країна імпортувала 57% керамічної плитки, переважно з Італії та Іспанії. Ми проаналізували ситуацію й побачили, що в Україні одна людина споживає набагато менше плитки, ніж у сусідніх країнах. Прогноз показував, що на наш ринок чекає бум. Ми зрозуміли, що це перспективний сегмент, тож взяли під своє крило Харківський плитковий завод, найбільше на той час профільне підприємство, і почали вкладати в нього зусилля й кошти. До 2007-го було обладнано вже п’ять ліній, а 2016-го запущено сьому надсучасну лінію для випуску глазурованого великоформатного керамограніту (від 600×600 і до 1200×1200 мм) з можливістю ректифікації, цифрового друку й полірування поверхні. Сьогодні наші потужності становлять 18 млн кв. м плитки на рік, та із запуском двох нових ліній ця цифра сягне 23 млн кв. м.
Вдалий старт завжди окриляє. А з якими труднощами ви зіштовхнулися на початку діяльності?
Найбільшої проблемою було впровадження новітніх технологій. ХПЗ – це підприємство з традиціями, на якому працювали цілі династії. Люди звикли до умов праці, обладнання, технологій і важко пристосовувалися до нового. Ми змушені були замінити керівництво й звільнити близько півтори тисячі співробітників. Усе пройшло без конфліктів і судових позовів.
Ще однією проблемою була система дистрибуції. Реалізацією займалися чотири компанії, не зацікавлені в новітній продукції, тож ми створили «Голден Тайл». Ця компанія формує план виробництва, задає напрям руху. Наша присутність на міжнародних ринках – її заслуга.
Виходить, наявність проблем тільки зміцнила вашу компанію, сприяла модернізації. А що загартовує вас сьогодні?
Сьогодні перед заводом вже нові виклики, хоча залишилися й ті проблеми, з якими зіштовхуються всі вітчизняні виробництва. Це три головні перепони, які заважають збільшенню обсягів виробництва керамічної плитки та експорту в ЄС, а відповідно, зростанню валового національного продукту. (Нині Україна виробляє трохи менше 50 млн кв. м керамічної плитки. Збільшення виробництва вдесятеро щонайменше означатиме 8-відсоткове зростання ВНП.) Головна противага на цьому шляху – це бюрократія. Друга противага – експорт сировини, зокрема глини. Третя – державні монополії: Укрзалізниця, обленерго, Держнаглядохоронпраці, Укравтодор тощо. В Україні відбулося злиття олігархії та державної влади, а така система вбиває всі бізнесові починання. Мені подобається сучасна влада, вона робить правильні, проте нерішучі кроки до ліквідації монополій, зараз цього недостатньо.
Говорити про труднощі й не згадати про збройний конфлікт на сході України неможливо. 2013 рік був для Харкова переломним... Які настрої тоді панували на ХПЗ?
2013-го фактично вирішувалася доля міста, а разом із тим і наша. Більшість харків’ян очікували на введення російських військ. Але оперативно спрацювала Національна гвардія, і місто залишилося підконтрольним Україні.
Ми ж, попри все, розпочали будівництво нового цеху. Це була спроба вселити в людей віру. ХПЗ – знакове підприємство для Харкова, тож з будівництвом нового цеху містяни повірили, що все буде добре. І справді, ситуація поліпшилася. Прийшов сильний губернатор, який зміг повести за собою людей. Його підтримали не всі, але він відновив футбольний клуб, відремонтував дороги, перейменував вулиці, об’єднав навколо себе патріотичні конструктивні сили. Ми, у свою чергу, підвищили зарплати, платили податки до українського бюджету і фінансували українську армію.
До збройного конфлікту на сході України значна частка експорту «Голден Тайл» припадала на Росію. Яка ситуація сьогодні?
Так, ще 2013 року близько 70% продукції ми експортували до Росії. Після 2013-го ситуація кардинально змінилася, та не тільки через політичні, а й через економічні умови. У них удвічі скоротилося споживання керамічної плитки, тому велику частину товару ми повернули на український ринок.
На які ринки «Голден Тайл» орієнтується сьогодні?
Якими «завоюваннями» можете похвалитися? Наша керамічна плитка йде на європейський ринок, де ми можемо зайняти цілу нішу. ЄС другий після Китаю за рівнем збуту плитки. Китай споживає 5 млрд кв. м плитки, а ЄС ‒ 1 млрд 200 млн кв. м. Основні постачальники в ЄС – Італія, Іспанія, Польща й Туреччина, основні споживачі – Німеччина, Велика Британія й Франція. Вони найскладніші, найвимогливіші. Та в нас є всі конкурентні переваги: своя сировинна база, гарне обладнання, кваліфіковані кадри, вигідне розташування.
Експорт плитки постійно росте, сьогодні він нараховує близько 40%. Ми експортуємо продукцію до 26 країн: Великої Британії, Німеччини, країн Східної Європи, Саудівської Аравії, Арабських Еміратів, Катару та до інших. Три роки тому вийшли на польський ринок, де продаємо близько 50 тис. кв. м на місяць.
Ви згадали свою сировинну базу. Наскільки нам відомо, родовища глини, яку використовує ваш завод, розташовані на Донеччині. Як ви вирішуєте цю проблему?
Дякувати Богу, наша глина на неокупованій території. Але, знову ж таки, її вистачить всього на 10 років. Щоб розв´язати цю проблему, потрібно ввести акциз на експорт глини і спростити доступ до розвідування надр. Торік з України вивезли близько 4 млн т глини. Ми екcпортуємо цю сировину, а в Україну повертається керамічна плитка з доданою вартістю. При цьому роботу отримують італійці, іспанці, тільки не українці.
Та в плані сировини є й оптимістичні моменти. 7 років тому ми знайшли в Україні на Хмельниччині родовище пегматиту (польового шпату), яке зараз розробляємо. Раніше багато країн, а серед них і ми, споживали турецький пегматит. Тепер маємо все своє, до того ж високої якості. Коли ми зрозуміли, що потрібно випускати дуже складну продукцію, то розробили свої, досить жорсткі стандарти відповідності. На заводі працює акредитована лабораторія вхідної сировини, яка контролює якість матеріалів.
Крім власної сировинної бази, які у ХПЗ ще конкурентні переваги?
По-перше, у нас одне з найкращих обладнань у світі – Sacmi, яке щорічно оновлюється. Співпрацю із цим італійським виробником ми розпочали 17 років тому, тепер ми є його улюбленим клієнтом.
По-друге, повний асортимент, який можливий у керамічній промисловості, розміри ‒ від 50×50 до 1200×600. Великоформатна плитка застосовується у промисловому будівництві – ресторанів, готелів, а також для декоративного призначення. Попит на таку плитку постійно зростає. Ми намагаємося замістити продукцію, яку раніше «Епіцентр» завозив з Італії та Іспанії, задовольнити їхні жорсткі вимоги. Взагалі, «Епіцентр» – наш надійний партнер, що мотивує, підказує, які тенденції у світі й на чому варто зосередитися.
По-третє, у нас є цех з виготовлення фрити – різко охолодженого скла, одного з компонентів глазурі. В Україні таким способом ніхто не варить цей продукт. Якби ми не виготовляли власну фриту, то витрачали би до півмільйона євро на місяць на її закупівлю.
Під ТМ «Голден Тайл» представлено багато різнопланових дизайнерських колекцій. На які тенденції та ринки ви орієнтуєтеся?
У «Голден Тайл» потужний підрозділ дизайну з 10 осіб. Вони розробляють дизайн для кожного ринку, залежно від запитів. Наші дизайнери працюють на перехресті культур – західної і східної, у представників яких абсолютно полярні вподобання. Смаки європейців, приміром, стриманіші, у них у тренді мінімалізм, лофт, жодних квіточок та яскравих кольорів. А от що далі на Схід, то клієнт вимагає більшого колориту й елементів розкоші. Якщо йдеться про арабів, то вони полюбляють світлий мармур і мозаїку.
Дизайнерська політика відштовхується від аналізу попиту, цим займається відділ маркетингу. Він співпрацює з клієнтами, представляє зразки продукції на їхній розсуд, проводить, зокрема, інтернет-опитування. Маркетологи разом із менеджерами та директорами напрямів відвідують виставки, де й визначаються нові смакові тенденції, спілкуються з європейськими споживачами, враховують їхні вимоги, вивчають пропозиції конкурентів. Ми постійно беремо участь у двох європейських виставках: CEVISAMA (Іспанія, м. Валенсія), CERSAE (Італія, м. Болонья). Цього року вперше презентували свою продукцію на будівельному форумі KyivBuild.
У якому напрямі розвивається керамічна промисловість сьогодні?Куди ще можна рухатися в декоративному плані?
Сьогодні можливості керамічної промисловості надзвичайні. Кераміка здатна відтворювати природні матеріали, що зникають, наприклад, мармур. У нас десятки розкішних мармурових колекцій, які візуально практично неможливо відрізнити від оригінальної породи. Керамічна плитка «Голден Тайл» випускається й у стильному «дерев’яному» дизайні. Такі колекції вигідно застосовувати, зокрема, для підлоги. На відміну від натурального дерева, ця плитка дозволяє монтування прогресивної системи опалення будинків ‒ теплої підлоги.
Наразі у нас 40 видів дизайну, які щороку оновлюються на 50%. Щоб зробити повну лінійку, нам потрібно вийти на 120 видів дизайну. Для цього ми нарощуємо виробничі потужності. Це, поміж іншим, дасть нам гарні шанси конкурувати (а в перспективі й витіснити) на вимогливому європейському ринку з Китаєм. До речі, ми опанували виробництво глазурованих і неглазурованих моноколорів, подібні виготовляють китайці. Це найскладніша і найдорожча керамічна плитка, у поверхні якої можна бачити себе, ніби в дзеркалі.
Виробництво на ХПЗ хоча й автоматизоване, та все ж потребує кваліфікованих кадрів. Більше того, ваше обладнання – це останнє слово техніки. Як ви вирішуєте проблему професійної підготовки працівників?
Спочатку, із встановленням нового обладнання, ми запрошували італійських спеціалістів. Та згодом вирішили, що цінних працівників «вирощуватимемо» самостійно. Для цього створили програму для червоних дипломників: беремо найкращих випускників харківських вузів і даємо можливість рости. Ми співпрацюємо з Харківським політехнічним інститутом та Харківським національним університетом міського господарства ім. О. М. Бекетова. Згідно з договором про співпрацю, студенти цих навчальних закладів отримають доступ до нашої виробничої бази, лабораторій, а наші спеціалісти читатимуть у них лекції.
Оскільки в Україні немає підготовлених спеціалістів, які б уміли працювати з технічними новинками, то разом із новим обладнанням ми купуємо і шефмонтаж. Приїжджають італійці і керують монтажем, який здійснює наш персонал. Таким чином на практиці відбувається навчання. Додатково проводяться семінари на актуальні теми.
Ще один напрям підвищення кваліфікації – відвідування виставок сучасного обладнання та підприємств, що таке виробляють або вже експлуатують. Також ми запрошуємо на роботу наукових співробітників. Навчаємося постійно, ніколи не зупиняємося на досягнутому.
Як бачимо, сьогодення у підприємства насичене. А які у вас плани на майбутнє?
Насамперед ми працюємо над нарощуванням виробничого потенціалу. Будуємо восьму та дев’яту лінії нового цеху глазурованого керамограніту. Їхня потужність становитиме 6,5 млн кв. м. Нове обладнання дасть можливість виробляти як традиційну плитку 600×600, 300×600, дошки, так і продукцію для зовнішнього використання завтовшки 20 мм. Вона кладеться на будь-яку основу ‒ чи то пісок, чи траву й сьогодні набуває популярності, особливо в Європі та Арабських Еміратах.
Наш активний асортиментний ряд включає близько 300 кольорових позицій. Така кількість технологічних переходів перевищує наші технічні можливості. Тож новий цех має розвантажити діючі лінії й вирішити проблему технологічних переходів.
У нас є ринок збуту для додаткової продукції. Ми бачимо колосальне споживання керамічної плитки в Україні. Торік «Голден Тайл» продав понад 6 млн кв. м на внутрішньому ринку, гадаємо, цього року продажі зростуть, як мінімум, на 15–20%.
Нам відомо, що у вас діють потужні соціальні програми. Розкажіть, будь ласка, що таке соціально спрямоване виробництво за версією «Голден Тайл».
Я, як власник, зацікавлений у високих соціальних стандартах. Неможливо виробляти якісну модернову продукцію, наповнену позитивною енергією, якщо робітник бачить сміття та бруд навколо себе, думає про те, як вижити, яким чином прогодувати сім’ю. Тому є дві складові успіху: моральний стимул ‒ це розвивати у працівників почуття власної гідності і повагу до своєї праці шляхом забезпечення достойних умов (чисті туалети, якісний спецодяг, смачна і дешева їжа); і матеріальний ‒ конкурентна заробітна плата.
Ми не помилилися, коли сказали, що «Голден Тайл» – не просто ваша діяльність, це ваше життя, і життя успішне. А що, Валентине Валентиновичу, для вас успіх?
Це коли ті люди, які зі мною працюють, реалізуються, розкривають свій потенціал, коли вони пишаються своєю роботою, пишаються собою, стають незалежними. Бо досвід та знання – це незалежність, свобода, впевненість. Для мене це найвища нагорода. Що стосується особистого, успіх – це щастя моєї родини, це коли мої дружина й діти розділяють мої цінності, надихають і підтримують. А ще секрет успіху, мабуть, у розумінні того, що ти маєш пройти шлях, визначений Господом. Якщо ти народився на цій землі, значить, твоя місія – працювати на її благо.
Спілкувалися Світлана Шах і Галина Ромашко
Підготувала Ольга Губа