Про роль КБУ у формуванні державної політики, кадровий дефіцит, рівень оплати праці в будівництві та необхідність запровадження єдиних підходів до її визначення в усіх регіонах розповідає Анатолій Беркута, віцепрезидент Конфедерації будівельників України, кандидат економічних наук — в інтерв'ю Prof Build.
Після переходу України від планової до ринкової економіки будівельна галузь потребувала не лише нових механізмів роботи, а й професійних інституцій, здатних представляти її інтереси та впливати на формування нормативно-правової бази.
Однією з таких платформ стала Конфедерація будівельників України, яка об’єднала учасників ринку навколо ключових галузевих завдань. Важливу роль у консолідації професійної спільноти відіграв Володимир Поляченко, перший президент Конфедерації будівельників України.
Як один із фундаторів професійних об’єднань будівельної галузі, можу стверджувати: їхній вплив на підготовку та ухвалення важливих для сфери рішень був вагомим, а в окремих випадках — визначальним.
Одним із показових прикладів впливу галузевої політики є регулювання оплати праці. Її рівень має кардинальне значення для залучення та утримання працівників у певному секторі економіки.
У багатьох технічно-розвинутих країнах світу будівельна галузь, яка є однією з фондоутворююючих і в якій роботи виконуються у складних природних та техніко-технологічних умовах, за рівнем заробітної плати посідає 3–4 місця серед усіх видів економічної діяльності.
Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки кожен штат встановлює найвищий рівень оплати для працівників, які виконують роботи на об’єктах, що фінансуються за рахунок державних коштів. Таким чином, створюються умови для залучення до таких проєктів найбільш кваліфікованих фахівців.
Регулювання, започатковане Держбудом України у 2000 році та підтримуване його правонаступниками до 2012 року, дозволило утримувати будівельну галузь на 3–4 місці за рівнем заробітної плати серед 36 видів економічної діяльності.
Подальша відсутність належного регулювання призвела до того, що у 2021 році будівельна галузь за рівнем оплати праці опустилася на 13 місце серед 16 укрупнених секторів економіки.
Читайте також: Лев Парцхаладзе: "Не пристосовуватися, а змінювати — роль КБУ у трансформації будівельної галузі"
Зрозуміло, що фактична оплата праці у багатьох будівельних організаціях була значно вищою, що свідчило про неофіційні виплати «у конвертах». Джерелом таких коштів нерідко ставали маніпуляції з вартісними показниками матеріальних ресурсів.
За цих умов Конфедерація будівельників України спільно з Офісом Омбудсмена з питань бізнесу провела розширену нараду за участі широкого кола представників будівельної галузі.
За її підсумками було підготовлено звернення до профільного міністерства, у якому пропонувалося встановити рекомендований рівень середньомісячної заробітної плати працівника, що відповідає середньому розряду складності робіт у будівництві (3,8), у розмірі близько 40 тис. грн на місяць.
Таким чином, в умовах критичного стану із забезпеченням потреб галузі робітничим та інженерно-технічним персоналом створювалося підґрунтя для повернення фахівців, які за зрозумілих причин виїхали за межі України, а також для залучення молоді до професійних, фахових передвищих та вищих закладів освіти.
Після низки експертних обговорень пропозиції Конфедерації будівельників України знайшли відображення у Постанові Кабінету Міністрів України № 526 від 24.04.2026, якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 1512 від 19.11.2025 «Деякі особливості визначення вартості будівництва, а також поточного середнього ремонту, поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування в умовах воєнного стану» (далі Постанова).
Разом з тим є важливе питання, яке, на мій погляд, потребує доопрацювання.
Україна – унітарна держава, і тому до 2012 року центральний орган виконавчої влади, який формував та реалізовував державну політику в сфері будівництва та архітектури, встановлював єдиний для всіх регіонів рекомендований рівень заробітної плати у будівництві, виходячи з того, що трудовитрати на створення будівельної продукції загалом є однаковими в усіх регіонах.
Однак Постанова передбачає встановлення в кожному регіоні власного рівня заробітної плати на підставі показників Головного управління статистики у відповідній області за попередній рік.
Читайте також: Олександр Ротов: «Спрощувати потрібно бюрократію, а не вимоги до безпеки»
Розглянемо конкретний приклад.
В одній області статистичний показник становить 12 900 грн, в іншій — 30 100 грн.
Відповідно до Постанови, у першому випадку рекомендований рівень заробітної плати становитиме 38 700 грн (12 900 х 3), у другому — 45 150 грн (30 100 х 1,5).
Різниця 6 450 грн.
А тепер інший варіант.
В одній області статистичний показник становить 13 100 грн, а в іншій — 29 900 грн.
Відповідно до Постанови у першому випадку це 26 200 грн (13 100 х 2), у другому — 59 800 грн (29 900 х 2).
Різниця 33 600 грн.
Відчуваєте різницю?
Тому це питання потребує доопрацювання шляхом встановлення єдиного рівня заробітної плати для всіх регіонів.
Насамперед це дасть можливість зберегти кадровий потенціал будівельної галузі по всій країні і не створювати підґрунтя для формування депресивних територій.
Конфедерація будівельників України впевнена, що спільно з новоствореним Міністерством у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб зможуть дійти згоди.
Крім того, міністр Безгін В. Ю. заявив про необхідність найближчим часом внести зміни у Постанову за участі широкого кола представників науково-технічної громадськості та органів місцевого самоврядування.