У темі пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту залишається чимало складних та суперечеливих нюансі.
Роз'яснення щодо нюансів надали юристи LawBudSpace, пише РrofВuild.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачав обов’язок кожного забудовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (стаття 40).
Пайова участь полягала у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Розмір пайової участі для кожного забудовника складав в середньому кілька мільйонів гривень.
17.10.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX, яким скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Вказаним Законом з 01.01.2020 року було виключено ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», й обов’язок укладати договори про пайову участь з органом місцевого самоврядування.
При цьому, були зафіксовані наступні перехідні положення:
- договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання;
- протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті продовжують сплату пайової участі та перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та в порядку, встановленому Законом №132-IX;
- замовник будівництва (в 2020 році) зобов’язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об’єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об’єкта будівництва,
- з 01.01.2021 року пайову участь повністю скасовано!
Тобто, з 01.01.2021 року значний фінансовий тягар з замовників будівництва було повністю знято.
Але чому ж ця тема залишається досі болючою?
Найбільш складним та суперечеливим залишається питання сплати пайової участі для:
- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки,і які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі так і не були укладені;
- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, тобто після відміни пайової участі, і коли правова підстава для укладення договорів вже була відсутня, але існував своєрідний "перехідний період».
Початково це питання намагався врегулювати Мінрегіонбуд Листом-роз’ясненням від 12.02.2021 р. № 1/15.2/515-21. «…Враховуючи, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, наразі відсутня правова підстава для укладання договорів та, відповідно, сплати коштів пайової участі по об’єктах будівництва, спорудження яких розпочато до скасування зазначеного обов’язку та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021 р., але договір між замовниками таких об’єктів та органами місцевого самоврядування не було укладено».
Однак, в правовому полі на цьому крапка поставлена не була. Органи місцевого самоврядування не здалися в намаганні витребувати пайову участь з об'єктів, які почали будуватися до 01.01.2020 року та замовники яких не зверталися з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об’єкта будівництва, й не укладали жодних договорів.
Саме тому це питання досі залишається болючим, і своєрідні «листи щастя» з розрахунком пайової участі та вимогою її оплатити надходять до забудовників навіть в 2024 році, і ця історія буде продовжуватися в майбутньому, адже судова практика в своїй більшості не на користь забудовників.