На заході України, майже на самому кордоні з Польщею, існує місто, що офіційно вважається найменшим у країні. Тут немає багатоповерхівок, торговельних центрів і транспортних розв’язок. Натомість є тиша, вузькі вулички, фрагменти давньої забудови й відчуття часу, що сповільнився.
Це місто — Угнів, розташований у Шептицькому (колишньому Червоноградському) районі Львівської області, пише РrofВuild.
Місто з середньовічним корінням
За кількістю населення Угнів — абсолютний рекордсмен: тут проживає менше тисячі осіб, що менше, ніж у багатьох українських селах. Водночас Угнів — не випадкове "місто за інерцією". Його міський статус сформувався ще в середньовіччі й зберігається безперервно впродовж століть.
Історики вважають, що територія Угнева входила до системи Червенських городів — укріплених пунктів, які виконували оборонну та сторожову функцію. У літописних джерелах, зокрема в "Повісті минулих літ", згадується поселення, пов’язане з цією локацією. Як місто Угнів фігурує в джерелах з 1360 року, а у 1462 році отримав Магдебурзьке право від короля Казимира IV Ягеллончика.
Читайте також: Повітря, простір і пропаганда: що стоїть за високими стелями “сталінок”
Ремісничий центр і місто шевців
Угнів був важливим ремісничим осередком Галичини. Найбільшу славу місту принесли місцеві шевці. Саме тут виготовляли знамениті "угнівські чоботи" — тепле шкіряне взуття на одну ногу, за принципом валянок, з характерною жовтою або червоною окантовкою.
За цими чоботами приїжджали з усієї Галичини. Про угнівські ремесла писав Іван Франко у статті "Домашній промисел угнівців", опублікованій у 1900 році в газеті "Свобода". Це ще одне підтвердження того, що навіть маленьке місто могло мати значний економічний і культурний вплив.
Архітектура, що зберігає масштаб минулого
Попри розміри, Угнів зберіг архітектурні свідчення свого колишнього значення. Головною домінантою міста є костел Успіння Пресвятої Богородиці — барокова споруда XVII століття, зведена у 1695 році коштом Христофора Дуніна за проєктом архітектора Войцеха Лєнартовича. Навіть у напівзруйнованому стані костел вражає масивними вежами та товстими мурами.
Не менш цінною пам’яткою є церква Різдва Богородиці з дзвіницею, збудована наприкінці XVIII століття на місці давнішого дерев’яного храму, відомого з XVI століття. Мистецтвознавці говорять навіть про угнівську архітектурну школу — локальну традицію будівництва сакральних споруд.
У місті також збереглися залишки синагоги, єврейський цвинтар (кіркут) і будівля гімназії початку ХХ століття, що нагадує про освітній та культурний рівень довоєнного Угнева.
Читайте також: Палац, що не здається: історія забутого маєтку Модеста Єзерського
Трагедія депортацій і різкий занепад
На початку ХХ століття в Угневі проживало близько 5000 осіб — українців, поляків та євреїв. Місто було живим, багатонаціональним і динамічним. Проте після Другої світової війни його долю зламали політичні рішення.
У 1947 та 1951 роках, унаслідок операції "Вісла" та обміну територіями між СРСР і Польщею, місцеве українське населення було депортоване, зокрема до Ізмаїльського району Одещини. Поляки переселилися вглиб Польщі. До Угнева змогли повернутися лише три родини. Саме ці події зробили місто майже безлюдним.
10 фактів про місто-крихітку Угнів
1. Офіційний рекордсмен
Угнів має статус найменшого міста України за кількістю населення — тут мешкає менше 1000 осіб.
2. Магдебурзьке право з 1462 року
Місто отримало самоврядування від короля Казимира IV Ягеллончика, що свідчить про його середньовічне значення.
3. Прикордонне розташування
Угнів знаходиться лише за 3 км від кордону з Польщею, що століттями впливало на його торгівлю та культуру.
4. Столиця "угнівських чобіт"
Місто було відоме унікальним взуттям, про яке писав Іван Франко.
Читайте також: Самоук, що будував вічність: Стефан Ковнір і його кам’яні світи
5. Бароковий костел XVII століття
Костел Успіння Пресвятої Богородиці — головна архітектурна домінанта міста.
6. Угнівська архітектурна школа
Місцева традиція сакрального будівництва вирізняється особливою пластикою форм.
7. Наслідки операції "Вісла"
Депортації майже повністю знищили міську громаду.
8. Найменша гімназія
У місті діяла філія Сокальської гімназії — символ освітніх амбіцій маленького Угнева.
9. Єврейська спадщина
Синагога та кіркут нагадують про багатонаціональне минуле.
10. Місто-музей просто неба
Старе планування, низька забудова і відсутність багатоповерхівок створюють унікальну атмосферу.
На жаль, Угнів повільно зникає — разом зі своєю архітектурою, пам’яттю та унікальною ідентичністю. Зникає з лиця землі рідкісний приклад міста без урбаністичного шуму, де ще збережений історичний масштаб і людський вимір простору.
Джерело: видання 032