У 2025 році грошовий обсяг будівельних робіт в Україні практично зрівнявся з показником рекордного 2021-го, а в першому кварталі 2026 року зростання продовжилося.
Проте структура ринку змінилася: його дедалі більше формують інженерні споруди, виробничі, логістичні та соціальні об’єкти. Житловий сегмент відновлюється повільніше, а скорочення стартів нових проєктів і кадровий дефіцит не дають змоги говорити про повноцінний будівельний бум — у матеріалі Prof Build.
Рекорд у гривнях, але не обов’язково у квадратних метрах
У 2025 році обсяг виробленої будівельної продукції в Україні становив 258,3 млрд грн — на 17% більше, ніж у 2024-му, і на 200 млн грн вище за показник 2021 року. У першому кварталі 2026-го будівельні компанії виконали робіт ще на 40,2 млрд грн, що на 15,5% перевищує результат аналогічного періоду минулого року.
На перший погляд, галузь не лише компенсувала провал 2022 року, коли обсяги скоротилися до 114,9 млрд грн, а й вийшла на історичний максимум. Однак ці цифри потребують обережної інтерпретації.
Дослідження Міністерства розвитку громад та територій, підготовлене на основі даних Держстату та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, показує реальне пожвавлення ринку. Водночас воно фіксує вартість виконаних робіт у поточних цінах. Тому номінальне повернення до 258 млрд грн не означає, що галузь уже відновила довоєнний фізичний обсяг будівництва.
Показник 2025 року лише на 0,1% перевищує результат 2021-го. За цей час суттєво зросли ціни на матеріали, енергію, логістику та оплату праці. Отже, частина приросту пояснюється подорожчанням будівництва, а не збільшенням фізичних обсягів робіт.
На це вказує й динаміка індексу будівельної продукції. Попри сильний квартальний результат, місячні показники залишаються нерівномірними: у січні 2026 року індекс становив 103,3% до відповідного місяця попереднього року, а в березні — 90,6%.
Це означає, що зростання ще не стало рівномірним і значною мірою залежить від графіків реалізації окремих великих проєктів.
Додаткове методологічне обмеження полягає в тому, що аналіз не враховує тимчасово окуповані території та регіони, де тривають активні бойові дії. Тому довгострокові порівняння потребують врахування зміни економічної географії країни.
Коректніше говорити не про повне відновлення, а про перехід від посткризового відскоку до нового циклу зростання, структура якого вже суттєво відрізняється від довоєнної.
Нежитлове будівництво стало головним прискорювачем
Динамічним сегментом у 2025 році було нежитлове будівництво. Обсяг робіт зріс із 57,7 до 86,2 млрд грн, тобто майже на 50%. Цей сегмент охоплює виробничі та логістичні комплекси, склади, лікарні, школи, адміністративні будівлі, енергетичні й комерційні об’єкти.
Його зростання відображає кілька паралельних процесів. По-перше, бізнес перебудовує ланцюги постачання та інвестує у складську й логістичну інфраструктуру, особливо поблизу західних кордонів. По-друге, релоковані підприємства потребують нових виробничих площ. По-третє, громади й держава відновлюють пошкоджені соціальні та критичні об’єкти.
Цю тенденцію підтверджують не лише фінансові показники. У першому кварталі 2026 року в експлуатацію прийнято 811 000 кв. м нежитлових приміщень — на 31% більше, ніж роком раніше, і лише трохи менше за результат першого кварталу 2021-го.
Нежитлове будівництво фактично стає індикатором відновлення ділової активності. На відміну від житла, воно значною мірою спирається не на очікування домогосподарств, а на конкретний операційний попит: необхідність розмістити виробництво, зберігати товари, забезпечувати роботу лікарень, шкіл, енергетичних і комунальних систем.
Читайте також: Непрямі фінансові втрати економіки внаслідок військової агресії Росії проти України до кінця 2026 року
Інженерні споруди формують понад половину ринку
Найбільшим сегментом галузі залишаються інженерні споруди. У 2025 році на них припало 137,5 млрд грн, або понад 53% усього обсягу будівельних робіт. До цього напряму належать дороги, мости, залізнична, енергетична, комунальна та інша інфраструктура.
Порівняно з 2024 роком обсяг робіт зріс приблизно на 14%. У першому кварталі 2026 року інженерне будівництво продемонструвало найвищі темпи серед основних сегментів — близько 20%, до 20,2 млрд грн.
Це логічний результат воєнної економіки. Значна частина капітальних витрат спрямовується не на класичний девелопмент, а на захист енергетичних об’єктів, відновлення транспортних зв’язків, ремонт мереж, фортифікаційні та інші інфраструктурні роботи.
Саме тому нинішнє зростання будівництва не можна автоматично ототожнювати з відновленням ринку нерухомості. Галузь сьогодні значною мірою підтримується державним, муніципальним та інфраструктурним замовленням.
Для компаній це означає зміну конкурентних вимог. Перевагу отримують підрядники, які можуть працювати зі складними інженерними системами, міжнародним фінансуванням, прозорими закупівлями та підвищеними вимогами до безпеки й документування.
Житловий сектор зростає, але це ще не бум
У 2025 році обсяг житлового будівництва досяг 34,6 млрд грн, збільшившись приблизно на 30%. Проте цей показник усе ще нижчий за 39,1 млрд грн, зафіксовані у 2021 році.
У першому кварталі 2026-го обсяги житлового будівництва зросли лише на 7% — до 6,2 млрд грн. Це найнижчий темп серед основних сегментів.
Показники введення житла в експлуатацію виглядають переконливіше. За три місяці 2026 року завершено майже 29 700 квартир — найкращий результат початку року за останні п’ять років. Загальна площа введеного житла становила близько 2,29 млн кв. м, майже досягнувши рівня 2021-го.
Однак кількість квартир збільшилася, тоді як загальна площа практично не змінилася порівняно з першим кварталом 2025 року. Це може свідчити про зміну структури пропозиції — зростання частки компактнішого житла або відмінності між типами об’єктів, які вводяться в експлуатацію.
Ще важливіший сигнал дає статистика початку нового будівництва. У першому кварталі 2026 року розпочато будівництво близько 20 200 квартир. Це більше, ніж у 2023-2024 роках, але приблизно на 11% менше, ніж у першому кварталі 2025-го. Загальна площа житлових і нежитлових об’єктів, будівництво яких розпочато, скоротилася з 1,41 до 1,23 млн кв. м.
Отже, девелопери активно завершують раніше запущені об’єкти, але обережніше формують новий портфель. Це не ознака падіння, проте й не підтвердження повномасштабного інвестиційного буму.
На рішення про запуск нових житлових проєктів продовжують впливати безпекові ризики, міграція населення, обмежена доступність іпотеки, висока вартість капіталу та невизначеність довгострокового попиту.
Зростання зарплат не вирішує кадрової проблеми
Середня зарплата у будівельній галузі зросла з 9781 грн у 2022 році до 22 616 грн у 2026-му. Лише за останній рік вона збільшилася майже на 15%.
Проте галузь усе ще поступається багатьом конкурентним секторам. Середня оплата праці у промисловості становить понад 30 600 грн, у транспорті та складському господарстві — близько 27 500 грн, у торгівлі — майже 33 000 грн.
Для будівельних компаній це принципова проблема. Вони конкурують за інженерів, механіків, електриків, водіїв, операторів техніки та кваліфікованих робітників не лише між собою, а й із промисловістю, логістикою, оборонними підприємствами та закордонним ринком праці.
Номінальне зростання зарплат також не повністю компенсує інфляцію. У самому дослідженні розрахунковий рівень оплати праці з урахуванням накопиченого зростання споживчих цін оцінюється приблизно у 24 400 грн — майже на 8% вище за фактичну зарплату в будівництві.
Тому кадровий дефіцит навряд чи можна подолати лише підвищенням оплати праці. Компаніям доведеться інвестувати у механізацію, префабрикацію, цифрове проєктування, навчання персоналу та зниження залежності від великої кількості ручної праці.
Що стоїть за зростанням 2026 року
Перший квартал 2026-го підтверджує, що галузь не повернулася до спаду після сильного 2025 року. Обсяг робіт зріс до 40,2 млрд грн, і позитивна динаміка зафіксована в усіх основних напрямах.
Проте якість цього зростання важливіша за сам відсоток. Ринок підтримують три основні джерела попиту:
• державні та муніципальні інфраструктурні проєкти;
• будівництво виробничих, логістичних і соціальних об’єктів;
• завершення житлових проєктів, запущених раніше.
Найбільш стриманим залишається приватний житловий девелопмент. Саме він традиційно формує широкий мультиплікативний ефект — від попиту на будівельні матеріали й інженерні послуги до меблів, ремонту та фінансових продуктів.
Без стабільного кредитування, передбачуваних містобудівних правил і відновлення платоспроможного попиту житловий сегмент ризикує залишитися слабшою частиною ринку.
Чотири умови для переходу до стійкого циклу
Нинішня динаміка дає підстави для обережного оптимізму, але не гарантує довгострокового зростання. Щоб галузь перейшла від відновлення до стійкого інвестиційного циклу, потрібні кілька системних змін.
Перша — доступ до довгострокового фінансування. Будівельні проєкти мають тривалий цикл, тому висока вартість кредитів і відсутність страхування воєнних ризиків обмежують запуск нових об’єктів.
Друга — кадрова та технологічна модернізація. Масштабна відбудова вимагатиме більше ресурсів, ніж ринок може забезпечити традиційними методами. Перевагу отримають компанії, здатні стандартизувати процеси, використовувати заводське виготовлення елементів і цифрове управління.
Третя — передбачувані правила. Спрощення процедур не має означати зниження вимог до безпеки та якості. Бізнесу потрібні прозорі терміни погодження, зрозумілі містобудівні умови і стабільна нормативна база.
Четверта — якість державного попиту. Інфраструктурні витрати слід оцінювати не лише за початковою ціною, а й за довговічністю, експлуатаційними витратами та впливом на економіку регіону.
Відновлення відбулося — але лише номінально
Дані за 2025 рік і перший квартал 2026-го показують, що українська будівельна галузь вийшла з найглибшої фази кризи. Підприємства збільшують обсяги робіт, девелопери завершують і запускають проєкти, нежитлове й інженерне будівництво створює новий попит.
Але називати цей процес повним відновленням передчасно. Номінальні обсяги зрівнялися з 2021 роком, проте фізична активність, реальна вартість робіт і структура попиту залишаються іншими. Житловий сегмент не повернувся до довоєнного масштабу, старт нових проєктів сповільнився, а дефіцит кадрів і капіталу дедалі сильніше обмежує пропозицію.
Головний висновок дослідження полягає не в тому, що галузь уже побила рекорд. Він у тому, що будівництво знову стало одним із центрів економічної активності — але цього разу його розвиток визначають інфраструктура, логістика, виробництво та відбудова критичних об’єктів.
Наступний етап залежатиме від того, чи зможе Україна перетворити ситуативний попит воєнного часу на довгострокову інвестиційну модель. Саме це відділяє статистичне зростання від справжнього відновлення