Повномасштабна війна залишила після себе не лише зруйновані міста та села, а й мільйони тонн відходів. Але те, що сьогодні виглядає як проблема утилізації, може стати ресурсом для відбудови України — за умови системних рішень щодо управління відходами руйнувань і появи нового ринку за принципами циркулярної економіки з чіткими правилами гри.
Про поточну ситуацію, наукові дослідження та законодавчі ініціативи тенденції дізнавався РrofВuild.
Війна завдала Україні безпрецедентних руйнувань. Станом на початок 2025 року було пошкоджено або зруйновано понад 250 тисяч будівель, а прямі збитки від знищення цих об'єктів можуть становити щонайменше $58,9 млрд. Ці дані базуються на цифрах Реєстру пошкодженого та знищеного майна та оцінках RDNA.
За експертними оцінками Ukraine Support Team, лише в Миколаївській і Чернігівській областях утворено понад 5,8 млн тонн відходів від руйнувань.
Такі масштаби означають не лише втрати, а й необхідність системних рішень. Йдеться про планування демонтажу аварійних будівель та споруд, розбирання завалів, транспортування на місця тимчасового зберігання та вибір обладнання для їх подальшої обробки. Без цього будівельні відходи швидко перетворюються на довготривалу проблему для громад і довкілля.
"Території України, зокрема придатної для сільського господарства, стає дедалі менше. Ми не можемо дозволити собі займати землю залишками від зруйнованих будинків. Водночас, досвід наших європейських партнерів показує, що цю проблему можна вирішити. В Європі відходи будівництва і знесення переробляють і виробляють з них нові будівельні матеріали за принципами циркулярної економіки та сталого розвитку", — зазначає керівниця Ukraine Support Team Олена Колтик.
Утім, рухатися цим шляхом Україні заважає відсутність запроваджених на національному рівні інструментів обліку як відходів руйнувань так і відходів будівництва та знесення, що дозволило б оцінити потенціал створення ринку втор сировини та сформованої галузі оброблення відходів. Для цього потрібні зрозумілі правила гри: законодавство, економічні стимули та прозорі інструменти роботи. Бізнес має бачити життєздатну модель — коли використання вторинних матеріалів дозволене нормами, підтримане державою та економічно доцільне.
Читайте також: Управління відходами руйнувань: український шлях до європейської моделі
Від лабораторії до ринку: що показало дослідження
Найбільша прогалина — це брак знань і досвіду використання вторинних матеріалів на будівельному ринку України, зазначає Олена Колтик. За її словами, галузь досі насторожено ставиться до такої сировини: поширений скепсис щодо міцності бетону з рециклінговими сировинними компонентами, а також відсутнє розуміння, у яких саме конструкціях його можна застосовувати без ризиків щодо довговічності.
Водночас результати лабораторного дослідження, проведеного неприбутковою організацією Ukraine Support Team за підтримки виробника цементу Cemark, а також Харківської і Миколаївської міських рад, свідчать: зруйновані будівлі та споруди можуть стати повноцінною сировиною для відбудови країни.
Міцність і пластичність бетону з рециклінговими компонентами — тобто з додаванням обробленого бетону замість частини природної сировини — на 30% перевищили проєктні очікування, що робить його придатним для відбудови України. Згідно з ключовим висновком дослідження, до 50% природного заповнювача, наприклад піску, можна замінити на перероблені уламки будівель без втрати технологічних властивостей бетону.
"На нові будматеріали можна переробляти бетон і цеглу будь-яких видів. Проте бетон буває різним — важкий, легкий або ніздрюватий, тому бажано обробляти їх окремо. Те саме стосується цегли: керамічної, силікатної чи клінкерної", — пояснює кандидат технологічних наук, заступник директора ДП НДІБВ ім. В.С. Балицького Юрій Червяков.
За словами науковця, найперспективнішим напрямом обробки є подрібнення відходів бетону або цегли з подальшим розсівом для отримання вторинного щебеню різних фракцій — крупної та дрібної (відсіву). Саме ці матеріали використовуються як заповнювачі у виробництві бетону.
Фракціонована вторинна сировина здатна забезпечити необхідні технічні характеристики як у збірних бетонних виробах, так і в монолітному будівництві за умови дотримання вимог чинних нормативних документів. Крім того, такі матеріали можуть широко застосовуватися у дорожньому будівництві, як шари основи дорожнього одягу.
"Для нас це дослідження – широкий погляд у майбутнє. Ми прагнемо докласти максимум зусиль, щоб знайти рішення, які допоможуть ефективно використовувати відходи у виробництві нових будівельних матеріалів. Для цього потрібно фокусуватись не тільки на технологічних аспектах, а й на створенні бізнес-моделі, яка стане стимулом інвестицій в утворення ринку вторсировини", — зазначає Анастасія Бєлоград, керівниця напряму технічних рішень, клієнтського досвіду та інновацій Cemark.
Читайте також: У КНУБА розробляють новий бетон для 3D-друку будівель – з уламків споруд і відходів тваринництва
Досвід ЄС та сталий розвиток
Досвід країн ЄС демонструє, що системна переробка будівельних відходів стає драйвером не лише для вирішення утилізаційних проблем, а й для розвитку циркулярної економіки та сталого будівництва. Європейські держави інвестують у науку та стандартизацію, що дозволяє значну частину вторинного матеріалу використовувати в будівництві без шкоди для довговічності об’єктів. Такий підхід формує довгострокові стимули для бізнесу, підвищує екологічну відповідальність та зменшує залежність від видобутку природних ресурсів.
Європейська практика показує, що країни можуть іти далі базових норм. Наприклад, у Чехії на основі власних наукових досліджень розробляють національні стандарти, які за певних умов дозволяють використовувати значно більшу частку вторинного заповнювача в бетоні, ніж це передбачено загальноєвропейськими вимогами. Такий підхід став можливим завдяки інвестиціям у науку та системним випробуванням матеріалів.
В Україні ж науково-дослідний компонент у сфері рециклінгу будівельних відходів залишається слабким, хоча саме він міг би перетворити проблему руйнувань на ресурс для відбудови, переконана Олена Колтик.
Читайте також: Через війну Україна завалена брухтом: що робити
Сектор потребує законодавчих реформ
Відходи руйнувань та відходи будівництва і знесення розрізняють за способом утворення. Коли йде мова про оброблення відходів будівництва та знесення, можна визначити конкретного утворювача цих відходів та накласти на нього відповідальність за подальше поводження з цими відходами. Проте, інструменти що ефективно працюють в Європі, створюючи ринок вторсировини з відходів будівництва та знесення не зовсім релевантні до відходів руйнувань, які Україні потрібно обробити першочергово. Саме тому відповідальність й відповідно витрати на їх демонтаж, транспортування до місць тимчасового зберігання, та оброблення покривають держава, муніципалітети та міжнародні партнери, що змушені реагувати на наслідки руйнувань.
Одним із ключових питань є так званий "кінець статусу відходів" — момент, коли матеріал після обробки юридично перестає бути відходом і визнається вторинною сировиною. Лише після цього його можна легально продавати і використовувати у виробництві будівельної продукції.
Додаткова проблема: будівельні відходи від руйнувань фактично є частиною приватної власності громадян України — зруйнованих квартир і будинків. Хоча муніципалітети демонтують аварійні конструкції з міркувань безпеки, вони юридично не можуть продавати матеріали, які їм не належать. Частково це питання вирішується, коли власники зруйнованого житла подаються на державну компенсацію і відмовляються від прав на утворені відходи, однак цей механізм не є масовим і ще не працює системно.
Саме тому, наголошують експерти, для запуску повноцінного ринку вторсировини необхідно запровадити низку змін на законодавчому рівні.
Читайте також: В Україні запустили сайт оголошень для повторного використання будматеріалів
Умови ефективного управління відходами для України
Запровадження подібних систем в Україні може стати своєрідною "грою в довгу". Створення прозорих правил, стандартів і інструментів обліку відходів дозволить одночасно вирішувати нагальні проблеми утилізації та запускати необхідні реформи екологічного законодавства. Це не лише відкриє новий ринок вторинної сировини, а й закладе основу для довгострокової стратегії сталого розвитку країни, що охоплюватиме як будівельну сферу, так і ширші екологічні та економічні аспекти.
Ефективне управління будівельними відходами базується на чотирьох складових:
-
облік – обрахунок кількості утворених відходів;
-
логістика — сортування та тимчасове зберігання;
-
інфраструктура — сортувальні комплекси, лабораторії контролю якості;
-
стандарти — як гармонізовані європейські так і національні.
В Україні цей підхід лише формується, проблеми виникають на кожному з етапів. Наразі переробка можлива переважно у випадках планового демонтажу або будівництва, коли матеріали можна відокремлювати безпосередньо під час робіт. Натомість відходи, утворені внаслідок повітряних атак та бойових дій, переважно змішані, можуть містити небезпечні речовини та залишки боєприпасів, що потребує залучення військових і робить їх непридатними для механізованого сортування. Такі відходи вимагають особливої уваги та мають бути оброблені за окремою процедурою.
Не менш важливим є питання інфраструктури. Найбільші обсяги зруйнованого житла зосереджені в Донецькій, Луганській, Харківській, Чернігівській, Київській та Херсонській областях. Переробні потужності зазвичай розміщуються на майданчиках тимчасового зберігання відходів, але навіть за таких умов логістика часто залишається складною й витратною, що суттєво впливає на економічну доцільність переробки.
"Сортувальні та переробні станції повинні бути розташовані з урахуванням логістичної доцільності — між місцями утворення відходів або їх тимчасового зберігання та будівельними майданчиками, де ці матеріали знову потраплять у виробничий цикл. Така організація дозволить мінімізувати час і витрати на транспортування", — пояснює Олена Колтик.
Наразі більшість рішень у сфері переробки зосереджені на відходах руйнувань. І за наявних в Україні потужностей дроблення країна здатна впоратися з цим обсягом упродовж кількох років. Водночас це лише перший етап. Запозичення та адаптація системних підходів, зокрема досвіду Чехії, дозволили б перейти від точкових рішень до створення повноцінної інфраструктури переробки будівельних матеріалів — такої, що працюватиме на довгу перспективу й дозволить сформувати стійку економічну модель у сфері відновлення та відбудови.
Читайте також: В Україні запустять RDNA5 з метою оцінки збитків від війни для комплексного відновлення
Перетворити проблему на драйвер розвитку
За оцінками Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, екологічні збитки, заподіяні природі України вже сягають €108 млрд. Це лише попередні підрахунки, тобто насправді масштаби лиха значно більші.
Тому переробка відходів руйнувань для відбудови України стає дедалі актуальнішою і відкриває простір для нових підходів та інновацій.
"Пілотні ініціативи дозволяють перевірити підходи до регулювання на практиці та закласти основу для системних змін. Держава має вибудовувати партнерство з бізнесом і громадянським суспільством, щоб сформувати чіткі правила та запустити ефективну систему управління відходами руйнувань", — зазначила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ірина Овчаренко.
Інтеграція принципів сталого розвитку у процес переробки відходів руйнувань дозволить Україні формувати високотехнологічну галузь, орієнтовану на довгострокові результати. Це створить умови для інвестицій у наукові дослідження, розробку нових будівельних матеріалів та ефективну інфраструктуру, а також забезпечить комплексний підхід до управління ресурсами. У перспективі така стратегія дозволить Україні не лише відбудовувати зруйновані об’єкти, а й сформувати систему, яка буде дбати про довкілля і працюватиме на стале майбутнє.
Зображення асоціативне. Джерело