Ринки

23 жовтня в Києві відбулася щорічна галузева конференція "Індустрія щебеню", що зібрала представників добувної, дорожньо-будівельної та фінансової галузей, а також виробників і постачальників спецтехніки.

Організатор заходу — FPR Events, за підтримки партнерів і профільних асоціацій. Захід став діалоговим майданчиком, де бізнес обговорив, як підтримати галузь в умовах війни та якою має бути стратегія розвитку післявоєнної відбудови. Журнал Prof Build став медіапартнером конференції. 

Прогноз економіки та відновлення

Перший блок конференції окреслив макроекономічний контекст. Зокрема, Артем Безуглий, директор ДП "Національний інститут розвитку інфраструктури", зупинився на питанні фінансування відновлення інфраструктури та дорожнього будівництва у 2025 році. Так, серед напрямів, де розпорядником коштів є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури, він назвав розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення — на нього було виділено фінансування в розмірі 12,6 млрд грн. Тоді як на виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, залученими державою, або під державні гарантії на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування передбачено 24,35 млрд грн. При цьому на розбудову прикордонної інфраструктури було виділено 0,132 млрд грн, на програму будівництва магістральних водогонів — 8 млрд грн тощо. 

Загалом у бюджеті 2025 року було закладено 50,324 млрд грн, розпорядником яких є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури.

Не менш інформативною стала презентація від Центру Економічної Стратегії, в якій досить детально було наведено інформацію щодо відновлення в умовах війни (пріоритетні галузі; наявність та джерела фінансування; головні тендери та підрядники). Приміром, попри той факт, що відновлення не встигає за масштабами руйнування, все ж є "прогалини", які варто врахувати вже сьогодні. 

Як показав 2024 рік, відновлення критичної інфраструктури потребує значних фінансових вкладень. Однак через економічні труднощі та обмеженість ресурсів процес відбудови сповільнюється, що впливає на якість і швидкість ремонтних робіт. Крім того, відсутність чіткої координації між різними рівнями влади та відповідальними органами призводить до дублювання зусиль, неефективного використання ресурсів і затримок у реалізації проєктів з відновлення. До того ж, відсутність прозорості й неефективні управлінські рішення уповільнюють відновлення та підривають довіру донорів.

Тож варто зосередитися на таких кроках:

• розробити чітку і зрозумілу пріоритизацію проєктів та об’єктів відбудови;
• ширше використовувати електронні системи закупівель, такі як Рrozorro, для забезпечення прозорості тендерних процедур та зменшення корупційних ризиків;
• визначити законодавчо DREAM платформою для управління публічними інвестиціями, збору та моніторингу донорських коштів, що дозволить громадськості якісніше відстежувати прогрес реалізації проєктів;
• активніше залучати місцеві громади до процесу планування та реалізації відбудови для врахування їхніх потреб і пріоритетів;
• посилити незалежність та спроможність органів аудиту, таких як Рахункова палата, для ефективного контролю за використанням коштів;
• інтегрувати принципи "зеленої" відбудови, спрямовані на сталий розвиток та енергоефективність, у всі етапи відновлення.

Читайте також: Світові тенденції та українські реалії ринку спецтехніки

Ярослав Куліковський, Pro-Consulting, продовжив аналітичний блок та представив дослідження будівництва нерухомості в Україні. Серед основних факторів впливу на ринок спікер назвав такі:

• економічна активність;
• купівельна спроможність;
• зменшення чисельності населення;
• постійне зростання цін;
• проблеми з логістикою;
• нестача персоналу;
• проблеми з електроенергією.

Натомість пан Ярослав зазначив, що сьогодні ключовими тенденціями є розвиток готельної нерухомості в західних регіонах України; розширення будівництва логістичних центрів та складської інфраструктури; акцент на добудові проєктів, тобто об’єктів, які перебувають на фінальній стадії; поетапне будівництво; зростання важливості програми єОселя; посилення конкуренції між компаніями; переорієнтація в безпечні регіони та енергоефективні рішення.

Читайте також: Український ринок СБС: між викликами війни та потенціалом відбудови 

Виклики та ризики видобувного бізнесу

Звичайно, окрім інформації про нові можливості від виробників, важливим є живе спілкування. Тож панельна дискусія стала віддзеркаленням проблем, які є в галузі. Вона охопила такі питання, як потреба в будівельних матеріалах (зокрема, в щебені) для відновлення інфраструктури; інші фактори, які можуть вплинути на добувну галузь; можливі сценарії розвитку та візія майбутнього.

Володимир Бойко, Кар’єри України, характеризуючи ситуацію на ринку, серед впливових чинників назвав угоду між Україною та США щодо корисних копалин. Також звернув увагу присутніх на зміни, пов’язані зі стандартизацією техніки, зокрема наголосив на її відповідності європейським нормам, що в подальшому може вплинути на пріоритетність тієї чи іншої техніки під час закупівель. Серед коментарів інших спікерів були тези щодо дії спецдозволів та відсутності у держави розуміння, які запаси корисних копалин вона на сьогодні має.

Валерій Берлет, FPR Events, МАРКОМ, у своїй презентації зробив аналітичний зріз щодо обсягів видобування граніту, а також поставок будівельної та кар’єрної техніки в Україну у 2024 році. Зокрема, якщо порівняти видобуток граніту у 2021 році з результатами 2024-го, то побачимо значне падіння в більшості областей. Для прикладу, у 2021 році в Житомирській області було видобуто 9131 тис. куб. м граніту. Натомість у 2024 році цей показник становить 2027 тис. куб. м. Якщо ж взяти для порівняння загальну кількість видобутого граніту у 2021 та 2024 роках, то маємо колосальне зниження видобутку: 33 873 тис. куб. м у 2021 році та 12 368 тис. куб. м — у 2024 році.

Щодо імпорту будівельної техніки, то за результатами 2024 року в кількісному вимірі найбільш затребуваними були телескопи (1471 одиниця) та вилкові навантажувачі (2972 одиниці). При цьому в грошовому еквіваленті першість належить телескопам, а далі йдуть самоскиди, екскаватори-навантажувачі та автокрани. 

Якщо порівнювати обсяги постачання будівельної техніки за таким показником, як вживана та нова, то, на жаль, вживана лідирує за кількістю, хоча і з мінімальним відривом — 3405/3388 одиниць.

Підсумовуючи свій виступ, пан Валерій зазначив, що, за оцінками GMK Center, обсяг будівельного ринку 2024 року в доларовому еквіваленті збільшився на 15% до $5,1 млрд. За оцінками іншого джерела, Big Recovery Portal, державні будівельні закупівлі 2024 року становили майже $6,5 млрд.

Для забезпечення такого обсягу будівництва, на додачу до наявного парку, за словами спікера, за 2024 рік було імпортовано будівельної техніки на суму $439 млн: зокрема, нової техніки на $352 млн, вживаної — на $87 млн. Загалом це на 49% більше, ніж у 2023 році, але суттєво менше, ніж у 2021-му.

Також Валерій Берлет зауважив, що війна докорінно змінила структуру ринку будівельної техніки. На сході країни закупівлі здебільшого проводили державні структури (МОУ, МВС, ДСНС) для потреб оборони. Водночас у центрі та на заході країни це були і державні, і приватні компанії, які будували об’єкти енергетичної, промислової, логістичної, торговельної, готельної інфраструктури.

Драйверами попиту на нежитлове будівництво стали девелопери складської, готельної нерухомості, торговельні мережі, компанії харчової промисловості, машинобудування, агропереробки, виробники будівельних матеріалів.

Основним чинником зростання ринку промислової нерухомості стала релокація підприємств у центральні та західні області України. Згідно з даними сервісу «Опендатабот» за 2024 рік місце реєстрації змінили понад 11 тисяч компаній.

Читайте також: Відходи війни як ресурс. Як Україні вибудувати систему управління руйнуваннями та запустити циркулярний ринок

Досвід виживання бізнесу

У цій частині робочої програми представники постачальників обладнання та техніки разом із представниками від кар’єрів відверто поділилися досвідом роботи під час війни: від проблем мобілізації кадрів до пошуку запасних частин. 

Учасники зазначили, що сьогодні галузь тримається завдяки гнучкому управлінню, локальним постачальникам і власним ремонтним базам. 

"Той, хто вміє швидко адаптуватися, — виживає. Той, хто інвестує навіть зараз, матиме перевагу у відбудові", — підсумував один з учасників панелі.

Загалом конференція показала, що видобувна галузь — це не лише видобуток та виробництво, а й фундамент економічного відновлення. Попри труднощі, учасники ринку демонструють готовність модернізувати виробництво, інвестувати у власну енергонезалежність і будувати партнерства з державою. 

Як підкреслили організатори, головна мета таких заходів — не лише говорити про проблеми, а й формувати спільну платформу рішень для індустрії, що стане базою майбутнього відновлення України.