16 квітня у прес-центрі інформаційного агентства Interfax-Ukraine відбувся круглий стіл на тему «Будівельні матеріали. Готовність до потреб ринку на відбудову». Спікерами заходу були провідні експерти виробників будівельних матеріалів. Модерувала захід Людмила Кріпка, виконавча директорка асоціації «Укрцемент».
Звичайно, наразі головним завданням для України є перемога над ворогом та повернення до мирного життя. Але не менш важливо, щоб економіка країни змогла вистояти в цій війні і забезпечувати ресурсами фронт. А враховуючи, що будівельні матеріали — це також складова, якої потребує зараз фронт, наприклад, для будівництва оборонних споруд, то питання готовності вітчизняного ринку до нагальних та очікуваних потреб — неабияк на часі.
Володимир Власюк, CEO ДП «Укрпромзовнішекспертиза», голова комітету ТППУ з питань промислової
модернізації, говорячи про майбутню відбудову, зауважив, що це потребуватиме колосальної кількості ресурсів. При цьому дуже важливо, щоб ті величезні обсяги робіт зробили вітчизняні компанії та підприємства:
— На противагу, якщо ми уявимо собі, що відбудова буде здійснюватися за допомогою коштів донорів, чи це буде кредит, чи навіть грант, тоді варто розуміти, що в країну зайде багато імпорту, що є негативним фактором для розвитку нашої економіки. Адже, по-перше, будуть простоювати підприємства, які не виробляють цю продукцію, не буде робочих місць, відрахувань до бюджету, повернення тої кількості українців, на яку ми розраховуємо, тощо. Тому дуже важливо, щоб у процесі відбудови і будівництва були максимально залучені вітчизняні підприємства.
З іншого боку, зараз в країні величезний дефіцит бюджету. Адже видатки з бюджету становлять близько 70% від ВВП, де левова частка ресурсів йде на потреби фронту. Тож зрозуміло: якщо у нас через бюджет перерозподіляється 70% ВВП, то в економіці — дуже критична ситуація. Наразі цей весь дефіцит покривається коштами країн-партнерів. Натомість податки забезпечують лише приблизно 40-41% від тих видатків, які покладено на бюджет. У цій ситуації треба максимально нарощувати виробництво для того, щоб генерувати дедалі більше податків у бюджет країни. На цьому фоні для економічної стійкості будівельна галузь відіграє важливу роль: її підприємства розміщені у всіх регіонах України, вони створюють робочі місця і завантаження населення, відповідно — забезпечують видатки до бюджету.
Тому вже зараз необхідно зрозуміти, що величезна кількість матеріалів, яких потребуватиме Україна для своєї відбудови, має бути вироблена у нас. І тут слід модерувати цю історію з нашими партнерами та мати свою чітку внутрішню позицію.
Щодо самого сектору будівельних матеріалів, як уже згадувалось, в країні суттєво зросли державні закупівлі товарів і послуг, тобто держава стала вагомим гравцем. Так, якщо у 2021 році це було близько 17 млрд доларів, які йшли з бюджету на ці видатки, то у 2023 році це вже 45 млрд доларів, з яких частину коштів було спрямовано на придбання будівельних матеріалів.
При цьому, якщо ми порівняємо, скільки держава своїми замовленнями витрачала на будівельні матеріали у 2021 та 2023 роках, то все-таки фінальний показник у балансі у 2021 році буде більшим. Пояснення досить просте — в цей період активно будувалися дороги, що потребувало великої кількості будівельних матеріалів (понад 120 млрд грн).
У 2023 році відбулася структурна переорієнтація видатків, і кошти було перенаправлено на озброєння, армію і на те, щоб підтримувати нашу оборону. Водночас зросли видатки, якими держава підтримує відбудову в різних формах (у 2023 році — приблизно 28 млрд грн). Як бачимо, роль держави в економіці істотно зросла, і це типова ситуація для всіх воєнних економік. Але є й тенденції, на які варто звернути увагу. Зокрема, коли ми розрахували споживання, то побачили, що в нас зросла частка імпорту в покритті внутрішнього попиту. Показники такі: якщо у 2021 році частка імпорту була 14%, у 2022-му — 22%, то у 2023-му — 23%. Тобто присутність імпорту будівельних матеріалів на внутрішньому ринку збільшилася, тому ми з цього робимо висновок: навіть ті кошти, які витрачаються на публічні закупівлі, можуть значною мірою піти на імпорт. Це при тому, що в нас є своя розвинута галузь будівельних матеріалів, що є негативною тенденцією загалом для теперішньої ситуації.
Окремо хотілось би зупинитися на прогнозованих показниках кількості будівельних матеріалів для відновлення країни в майбутньому, враховуючи відбудову зруйнованого і здійснення нового будівництва. Але спочатку варто зважити на те, що руйнування тривають, і кількість зруйнованого житла та інфраструктури постійно зростає. Приміром, станом на 1 листопада 2022 року було зруйновано і пошкоджено близько 74 млн м2 житла, а станом на кінець минулого року — 89 млн м2. На жаль, частка приміщень, які повністю зруйновані, зросла більш інтенсивними темпами. Це пов’язано з такими містами, як Бахмут, та іншими населеними пунктами, де йде запекле протистояння.
Повертаючись до питання показників кількості будівельних матеріалів для відновлення країни, хочу зауважити: з огляду на розуміння, що не будуть відбудовуватися ті типи споруд, які були там історично, було застосовано коефіцієнти та взято типові моделі цих будинків. На жаль, у нас є дані на листопад 2022 року. Зрозуміло, що вже минуло багато часу і вони потребують оновлення, але навіть з того, що вже є, видно, що на той час у нас була потреба в 62,8 млрд доларів для того, щоб виробити будівельні матеріали, які були нам потрібні.
Звичайно, зараз ця цифра значно зросте. Але вкотре хочеться звернути увагу на колосальні обсяги та важливість залучення саме вітчизняних виробників. Для прикладу, у нас було розраховано цифру щодо потреб цементу, що у фізичній вазі становила приблизно 35 млн тонн.
Стосовно загальної потреби ринку в будівельних матеріалах для відновлення, то станом на 1 листопада 2022 року вона становила 62,8 млрд доларів. Це приблизно 250 найменувань. З них для подальшого дослідження було виділено 31 позицію основних будівельних матеріалів, на які припадає 80% витрат. При цьому в річному вимірі з розрахунку темпів відбудови в 3 роки та з урахуванням сумарно очікуваного звичайного споживання й додаткового на потреби відновлення ця цифра становитиме 24,5 млрд доларів на рік. І це знову станом на 1 листопада 2022 року.
Також варто зауважити, що ситуація стосовно профіциту чи дефіциту потужностей у нас постійно змінюється. Втім, наявні потужності сектору демонструють високий рівень готовності покрити попит на будматеріали на етапі відновлення. За оцінками (станом на 1 листопада 2022 року), вітчизняні підприємства можуть виробити близько 90% будматеріалів, необхідних на етапі відновлення.
Із загального переліку основних будматеріалів в Україні відсутнє виробництво листового скла і електророзподільних щитів УТР. Ще за деякими позиціями (бетон, мінвата і ПВХ-профіль) наявних потужностей недостатньо для покриття очікуваного попиту під час відновлення. Звичайно, варто враховувати і те, що із продовженням війни та зростанням обсягу руйнувань здатність сектору покрити попит буде зменшуватися.
На завершення хотілось би наголосити, що саме економічна політика стимулювання галузі має допомогти щодо низки питань, які в обставинах війни не можуть бути вирішені лише силами підприємців. Так, ключові заходи політики мають стосуватися:
• стимулювання і підтримки попиту;
• бронювання ключових спеціалістів;
• допомоги у вирішенні питань забезпечення автономною електроенергією;
• доступу до недорогого кредитування, зокрема інвестиційної діяльності;
• підтримка капітальних інвестицій у розвиток потужностей, зокрема у їх страхування.
Павло Качур, голова Асоціації виробників цементу «Укрцемент», підтримав слова попереднього спікера про важливість залучення саме вітчизняного виробника до відбудови України та підтвердив зацікавленість учасників Асоціації в тому, щоб у частині такого будівельного матеріалу, як цемент, бути спроможними на 100% забезпечити потреби ринку України:
— Якщо ми сьогодні не вирішимо питання максимальної локалізації ринку будматеріалів, то під час відбудови країни, навіть якщо й буде фінансова допомога, виділені кошти просто пройдуть транзитом, і економіка України з цього нічого не виграє. Також, за нашими оцінками, малоймовірно, що ми зможемо відбудувати нашу країну за три роки. Орієнтуючись на досвід інших країн, де траплялися стихійні лиха, на нашу думку, цей процес буде тривати близько 7-8 років, і пікове споживання припаде на період між четвертим та п’ятим роками. У зв’язку з цим відбувається перегляд потреб у кількісті будівельних матеріалів для кожного року. Адже загальна сума не міняється, і вона показує, скільки потрібно разом, але витрати на кожен рік будуть змінюватися через те, що сама країна і економіка, особливо людський фактор, який впливає на темпи будівництва, не зможуть забезпечити такий швидкий темп відбудови, як припускають зараз.
Натомість, за нашими оцінками, річне споживання буде виходити приблизно на цифру 12-12,5 млн тонн цементу. Для підрахунків ми брали до уваги низку показників. Зокрема, Кабмін оголосив, що до 2030 року чисельність населення в Україні буде становити 29,5 млн осіб, також є індикатор Організації Об’єднаних Націй, який показує, скільки споживається цементу на душу населення там, де відбувається активний розвиток.
Споживання на душу населення у 2021 році досягло максимального рівня — 260 кг на душу населення. При споживанні цементу на рівні 350 кг ООН зараховує таку країну до переліку тих, що розвиваються. Якщо Україна досягне показника 400 кг на душу населення, то сумарне споживання буде на рівні 12 млн тонн (для 14 млн тонн = 475 кг).На піку відбудови сумарна потреба в цементі не перевищить 12 млн тонн. Планується будівництво двох клінкерних печей загальною потужністю 2 млн тонн клінкеру, що еквівалентно 2400 тис. тонн цементу.
У принципі, ми готуємось і до інших варіантів, адже процеси можуть накладатися. Наприклад, у разі підтримки Європейського Союзу та реалізації спільних проєктів з розвитку інфраструктури тощо споживання цементу збільшиться, і ми маємо бути до цього готові.
Зокрема, ми маємо трьохетапний підхід. Перше — це будівництво двох клінкерних печей, що збільшить спроможність випуску цементу. На жаль, старт їх будівництва можливий тільки тоді, коли динаміка ринку покаже, що внутрішнє споживання вийшло на певний індикатор стійкого росту. Для себе такий індикатор ми бачимо в межах споживання в Україні 10-10,5 млн тонн цементу.
Наступний крок — це модернізація низки виробництв, серед яких Балаклея, яка сьогодні виведена з ринку, Краматорський завод «Пушка», який не працював багато років, але його відновлення і вихід на ринок є набагато легшим, ніж будівництво нового заводу.
Звичайно, такі проєкти теж мають свій період реалізації, вони складніші і триватимуть від 2 до 3 років.
Третій етап, який реально можливий для України і на який потрібно дивитись, як на потенційний, — це будівництво нових цементних заводів. Адже ми маємо хороші родовища для випалу клінкеру та випуску цементу. На мою думку, якщо ринок буде демонструвати стійку динаміку, то не можна виключати, що прийдуть інвестори, які будуть готові будувати цементні заводи з нуля.
Так, сьогодні ми в стані війни, але навіть за цих умов ми вже маємо певну адаптацію до воєнних дій. Тобто якщо 2022 рік був шоковий, і в нас споживання цементу впало до 4,6 млн тонн, хоча у передвоєнний рік цей показник був на позначці 10,5 млн, то у 2023 році відбулося певне пристосування до ситуації, і на кінець року ми маємо показник споживання в 5,4 млн тонн. Я вважаю, що у 2024 році не буде такого стрибка, але на зростання динаміки ми все ж таки очікуємо. За попередніми прогнозами, ми отримаємо десь приблизно 6 млн тонн внутрішнього споживання цементу.
Також хотілось би порушити питання державної політики щодо відбудови. Передусім я підтримую тезу про максимальну локалізацію, бо це єдиний варіант для розвитку економіки України та надходження до бюджету додаткових коштів. Але не менш важливим є питання захисту внутрішнього ринку.
Звичайно, ми усвідомлюємо, що країни, які будуть виступати донорами коштів, можуть поставляти сюди і будівельні матеріали. Але я вважаю, що в нас має бути окрема політика щодо країн, які нині, під час війни, не підтримують Україну. Погодьтесь, буде несправедливо, якщо такі країни скористаються нагодою і зароблять на українському ринку під час відбудови.
Ще один важливий аспект — розширення споживання. Безсумнівно, ми всі зацікавлені в тому, щоб після війни в Україну прийшли інвестиції. Але вони прийдуть тільки тоді, коли в нас дійсно буде повага до інвестора, як внутрішнього, так і зовнішнього, коли держава буде сприяти цьому інвестору, і буде політика, яка показуватиме, що виробник — це та цінність, яка важлива для держави, бо він дає робочі місця та виплати до бюджету. Якщо така позиція щодо інвесторів в державі буде сформована, з’явиться додаткове джерело споживання будівельних матеріалів через будівництво нових виробничих потужностей. На мою думку, саме в комплексі таких підходів лежить шлях до стабілізації та зростання економіки України.
Костянтин Салій, президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів, розповів про участь у відбудові виробників будівельних матеріалів, виклики галузі та шляхи їх вирішення, а також про важливість імплементації Регламенту ЄС 305 (Закон України «Про надання будівельної продукції на ринку»):
— Хочу зазначити, що війна перевіряє наших виробників на міцність. Водночас воєнні дії супроводжуються появою нових споживачів усіх видів будівельних матеріалів. Насамперед це Міністерство оборони (відбудова військових містечок, аеродромів, сховищ тощо) і Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке буде відбудовувати інфраструктуру. При цьому паралельно буде здійснюватися житлове будівництво компаніями та приватними особами. Тобто може виникнути ситуація, коли одномоментно буде потрібна велика кількість будматеріалів. З урахуванням цього ми вже зараз шукаємо рішення, щоб у подальшому запропонувати суспільству, державним органам влади та міжнародним донорам спільну позицію для розуміння потреб та способів їх вирішення.
Є проблеми і з нормативною базою. Наприклад, у нас відсутні державні стандарти саме з переробки будівельних матеріалів та відходів руйнації. Натомість, за попередніми оцінками, Україна має понад 100 млн кубічних метрів відходів руйнації. Тож, як бачимо, питань багато, і роботи теж. Але ми працюємо.
Артем Приймаченко, директор MC-Bauchemie Ukraine, розповів про інвестиції компанії в розвиток інноваційних
рішень та технологічні розробки у сфері ремонту, захист бетону та залізобетонних конструкцій, а також підготовку кваліфікованих кадрів:
— В Україні ми присутні з 2005 року. Багато матеріалів ми виготовляємо саме на українському виробництві. Маючи доволі вагомий досвід роботи в Україні, хотілось би сказати кілька слів щодо тих напрямів, де ми працюємо. Так, якщо говорити про хімічні добавки до бетону, то наші основні клієнти — це виробники бетону. При цьому, розглядаючи окремо категорію виробників товарного бетону та збірного залізобетону, варто зауважити, що їх рівень виробництва досить високий, який ще треба пошукати в Європі.
У свою чергу, ми беремо участь у багатьох проєктах різного спрямування, у тому числі інфраструктурних. Так, сьогодні на перший план вийшли потреби, які спричинені війною, але я вірю, що ті розробки, які вже пройшли апробацію, матимуть попит. Наприклад, укочуваний бетон. Це економічний варіант бетонних доріг для окремих категорій доріг.
Тобто хотілося б сказати, що технологія виготовлення бетону в Україні досягла досить високого рівня. Інша справа — це ремонт бетону. В Європі ремонт бетону — це велика потужна галузь. Адже, приміром, не завжди потрібно зносити міст і будувати його з нуля. У багатьох випадках значно дешевше здійснити так званий структурний ремонт бетону і привести міст до всіх необхідних показників і норм його експлуатації. На жаль, в Україні стан галузі ремонту бетону, якщо можна говорити, що така галузь є, приблизно відповідає 80-м рокам минулого століття в Німеччині.
Зі свого боку, ми намагаємося розвивати цей напрям, і, наприклад, спільно з Київським національним університетом будівництва і архітектури розробили курс для студентів та підрядників із теми ремонту бетону. Окрім цього, разом з українськими вченими написали перший підручник в Україні про системи ремонту й захисту бетонних та залізобетонних конструкцій та ін.
Підсумовуючи результати зустрічі, можна зазначити, що технології виготовлення будівельних матеріалів в Україні представлені на дуже високому рівні, учасники галузей активно залучені у виробництво різноманітних видів оборонних споруд, і загалом виробники будівельних матеріалів готові до відбудови. Головна умова відбудови та нарощення виробництва будівельних матеріалів — це закінчення війни. Для нас цього достатньо, щоб працювати на 100% своїх можливостей.