Подолання дефіциту кадрів набуває стратегічного значення. Для вирішення цієї проблеми впроваджуються різноманітні курси з навчання та перекваліфікації, водночас жінки і люди літнього віку починають відігравати ключову роль у формуванні економічно активного населення країни.
В останні роки в Україні відчувається гострий дефіцит працівників за професіями, у яких традиційно переважали чоловіки. Згідно з результатами проведеного у 2024 році опитування Міністерства економіки України та Міжнародної організації з міграції ООН, 67 % роботодавців визнали мобілізацію основною причиною браку робочої сили. На тлі невтішного економічного прогнозу для країни на цей рік зміцнення кадрового потенціалу підприємств є завданням номер один для всіх галузей. З перших днів російсько-української війни проблему тимчасового заміщення працівників, їхнього навчання, перекваліфікації та працевлаштування безробітних намагається вирішувати держава. Так, розвивається програма Державного центру зайнятості «Професійне навчання (перепідготовка)» для зареєстрованих безробітних із можливістю отримати ваучер на навчання. Інший приклад — проєкт уряду «Армія відновлення», який координує Державний центр зайнятості через територіальні центри зайнятості. Проєкт передбачає залучення безробітних громадян до суспільно корисних робіт із відбудови країни. У межах проєкту вдалося задіяти понад 200 тисяч працівників, а також роботодавців, що впроваджують навчальні курси з перекваліфікації. Серед успішних кейсів варто відмітити й ініціативи бізнесу — школу операторів будівельної техніки «Алеф Строй», орієнтовану в першу чергу на жінок, для їх перекваліфікації та навчання професії машиністки екскаваторів, навантажувачів та іншої будівельної техніки.
Напрацювання Профспілки
Понад два роки тому Профспілка будівельників України (ПРОФБУД) організувала хаби з мікронавичок будівельних професій. Це безкоштовні короткотермінові (двотижневі) курси з неформального професійного навчання мікронавичкам у будівельному секторі, які проводяться на базі закладів професійно-технічної освіти та фахової передвищої освіти. Учасники курсів — внутрішньо переміщені особи, тимчасово незайняті, працівники з інших секторів економіки та молодь — набувають нових професійних навичок монтажника металопластикових конструкцій, санітарно-технічних систем і устаткування, гіпсокартонних конструкцій, лицювальника-плиточника, маляра-штукатура. Програми курсів сплановані таким чином, що більшість занять мають практичний характер. Хаби вже проведено у Київській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій і Чернівецькій областях. Жін- ки склали 40 % від загальної кількості учнів, а деякі групи були сформовані майже повністю із жінок. Також два роки тому ПРОФБУД відкрив у Києві Навчально-практичний центр неформального професійного навчання мікронавичкам у будівельній галузі. Окрім згаданих вище професій, тут навчають на майстра наливних підлог і полімерних штукатурок. У центрі вже 280 осіб отримали сертифікати про проходження курсів. Окрім того, ми спільно з роботодавцями організували на базі НПЦ ПРОФБУДу курси з підготовки монтажників навісних вентильованих фасадів, електрозварників ручного зварювання та електриків із підключення систем енергетичної незалежності.
Друге дихання
«Навчання на курсах — це новий етап мого життя!» Такі слова ми часто чуємо від учасниць наших курсів, і їхні історії життя це підтверджують. 60-річна пані Катерина змушена була покинути рідну домівку в окупованому Мелітополі та добиратися на вільну землю через всі фільтраційні зони окупантів, росію, Литву, Латвію і Польщу. На наших курсах вона опанувала фах маляра-штукатура. Жінка розповіла, що шпатель і кельма допомогли їй на якийсь час стишити біль за загиблою донькою, яка боронила країну в лавах ЗСУ, та за рідною домівкою. По завершенню навчання планує працювати на будівництві. 57-річна пані Юлія, бухгалтерка Запорізької атомної електростанції, мужньо здолала шлях з окупованої території. На курсах освоювала фах маляра-штукатура, хоча раніше, каже, інструмента у руках не тримала. Навички, отримані на курсах перепідготовки, знадобляться жінці для відкриття власного реабілітаційного центру для ветеранів війни. Курси з перепідготовки дають людям можливість не тільки отримати нові навички та освоїти професію, а й повірити у себе і знайти своє місце на ринку праці. Особливо це важливо для людей, старших за 50 років, частка яких на курсах перекваліфікації зростає. Ця тенденція свідчить про те, що мобілізація та масштабна еміграція відчинили людям старшого віку двері на ринок праці. Професії, які раніше освоювали здебільшого молоді чоловіки, зараз здобувають особи пенсійного віку. Компанії все частіше беруть на роботу людей, старших за 50 років, осіб із порушеннями слуху, зору і мовлення.
Гендерні зміни
Нині на будівельних майданчиках дедалі частіше можна зустріти жінок. Згідно з даними Державної служби зайнятості, показник працевлаштування осіб жіночої статі на будівництві з 2021 року по 2023-й зріс із 20 % до 38 % від загальної кількості працевлаштованих у галузі. А в закладах профтехосвіти спостерігається тенденція зацікавленості дівчат «чоловічими» професіями, такими як зварювальник, сантехнік, електрик, столяр та інші. Законодавчого підґрунтя для гендерного поділу професій в Україні немає. Хоча з 1997 по 2017 роки за наказом Міністерства охорони здоров’я України жінкам офіційно було заборонено працювати на 450 «чоловічих» посадах і роботах: водіння деяких видів вантажного і пасажирського транспорту, робота в машинному відділенні корабля, деякі будівельні спеціальності тощо. Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено рівні права для жінок і чоловіків на робочому місці, їхню рівну значимість, можливості та обов’язки, участь у всіх сферах суспільного й особистого життя. На моє переконання, працевлаштування жінок за «чоловічими» професіями сприятиме розв’язанню такого болючого питання, як різниця в оплаті праці, яка нині становить 18,6 % на користь чоловіків. Для економічного уповноваження жінок Уряд ухвалив Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року та затвердив операційний план заходів на 2023-2025 роки. Як результат реалізації стратегії гендерний розрив в оплаті праці має скоротитися на 5 %. Нагальним є питання адаптації умов праці жінок на робочих місцях, які обіймали чоловіки: охорона праці та здоров’я жінок, умови робочого місця, спецодяг, попередження фактів гендерної дискримінації, зміна соціальних пакетів для працівниць (перерви, відпустки, компенсації), страхування тощо. Ці та інші питання Профспілка будівельників України порушувала на заході «Люди. Праця. Перемога: виклики сьогодення», який провела у грудні минулого року за участю представників із восьми областей і м. Києва, забудовників і виробників будівельних матеріалів. Під час обговорення ролі жінок на ринку праці було зазначено, що жінки стикаються з питаннями самореалізації при працевлаштуванні та відчувають певні переживання щодо питань безпеки робочого місця.
Вектори впливу
Підсумовуючи, зазначимо, що дефіцит кадрів поглиблюватиметься через повномасштабну війну та спричинену нею еміграцію. Упровадження короткотермінових курсів з опанування мікронавичок є одним із варіантів вирішення як проблеми дефіциту кваліфікованих працівників, так і проблеми працевлаштування українців, які не можуть знайти роботу через невідповідність їхніх професійних навичок запитам роботодавців. Слід визнати, що жінки та люди похилого віку, які перенавчаються й опановують актуальні для ринку праці професії та спеціальності, відіграватимуть ключову роль у формуванні економічно активного населення країни. Роль профспілок у цьому процесі — підтримати жінок та інші групи працівників, які раніше вважалися «вразливими» на ринку праці, у їхній професійній орієнтації, зростанні та перекваліфікації. Підтримати навчанням, контактами з роботодавцем, а в подальшому — у представництві на робочому місці, щоб забезпечити їм гідні умови праці.